Президент США Дональд Трамп оцінив свою зустріч із лідером Китаю Сі Цзіньпіном 30 жовтня на «12» із «10». Однак це не стосується її зовнішньополітичної частини, зокрема питання завершення війни в Україні.

Трамп насамперед вирішив свої нагальні економічні проблеми – розблокував імпорт Китаєм американської сої та експорт до США китайських рідкоземів. Натомість Китай отримав часткову тарифну знижку до 47%. Ця цифра не виглядає, як велике досягнення, але це краще, ніж попередні 57%.

Зрозуміло, що така торговельна угода не вирішує всіх проблемних питань між сторонами і є тимчасовою. Але вона дозволяє уникнути некерованої кризи у двосторонніх відносинах, яка могла б негативно позначитися і на американській, і на світовій економічній стабільності.

Платою за відтермінування економічної халепи для Трампа стало питання України. За словами Президента США, вони з Сі його довго обговорювали і вирішили «працювати разом, щоб подивитися, чи зможуть щось зробити». При цьому ані проблема велетенського імпорту Китаєм російських енергоносіїв, що живить воєнний бюджет РФ, ані питання експорту до Росії китайських товарів подвійного призначення, які використовуються для виробництва російської зброї, не порушувалися.

Пояснюючи відсутність конкретних результатів Трамп повернувся до своєї старої «мантри» – мовляв, якщо сторони хочуть іще повоювати, як би це жахливо не звучало, їм треба дати таку можливість.

Отже, «історична» зустріч Трампа з СІ для миру в Україні не дала нічого. Тарифи, на які так покладався Трамп і які стали головною темою переговорів, виявилися непридатними для вирішення проблеми війни.

Втім, це зовсім не означає, що на цьому інструменти Вашингтона вичерпуються. Перші позитивні результати перших санкцій Трампа проти РФ з моменту його повторної інавгурації свідчать: не все втрачено.

Якщо Вашингтон продовжить нарощувати санкційний тиск на Москву та водночас контролюватиме виконання власних обмежувальних заходів, він отримає не лише важіль впливу на російського диктатора Путіна, а й додатковий аргумент для подальших дискусій з Пекіном.

Тримати під контролем геополітичні й геоекономічні апетити Піднебесної Трампу необхідно не менше, ніж отримати Нобелівську премію миру. І не лише для того, щоб закарбувати свою роль в американській історії, а й задля простого виживання у президентському кріслі протягом усієї другої каденції, яка, очевидно, стане останньою.