На Заході знову лякають: «Росія може напасти на країни Балтії!». Мовляв, ось-ось, і Балтійське море перетвориться на арену великої війни.

Але є нюанс. Для війни це море – як для ведмедя балет: виглядає страшно, але рухатися складно.

Калінінград, який Москва так любить називати «форпостом», насправді пастка. Відрізаний від Росії, затиснутий між Польщею й Литвою. Будь-яка спроба «пробити коридор» – це автоматично війна з НАТО. І не якась там «спецоперація», а справжня – з літаками, флотом і статтею 5.

А на морі ще гірше. Балтика дрібна, вузька, вся в островах і мілинах. Кораблі тут як на парковці в Трускавці – не розвернешся.

У НАТО фрегатів і підводних човнів у кілька разів більше, а у Швеції та Фінляндії – ракети, які «бачать» усе, що рухається.

Коротше, «натовське озеро» – не жарт, а реальність.

Росія ж може погриміти ракетами з Калінінграда, але в реальній битві отримає ті самі проблеми, що й у Чорному морі. Українські морські дрони вже довели: у XXI столітті головний флот – без екіпажу й без пафосу. І саме українці показали світу, як змусити «велику» армію тікати з моря.

Балтійська війна? Теоретично можлива. Практично – без шансів для Москви. Бо воювати одночасно з Україною, НАТО і географією – навіть Путіну не під силу. Але це його може не злупинити, як це відбулось з Україною у 2022 році.

І ось тут головне: завдяки тому, що Україна тримає фронт і не дозволяє Кремлю «переключитися» на Балтику, вся Північна Європа сьогодні спить спокійніше. Президент Зеленський не раз наголошував: оборона України – це оборона Європи. І Балтика – найкращий доказ цього.

Тож поки російські пропагандисти мріють про «натовське озеро», реальність така: у цьому озері потоне не НАТО, а рештки імперських ілюзій Кремля. Але коли це зупиняло Путіна?