Наша війна не творить нову дійсність. Рівно навпаки: наша війна – похідний продукт творення нової дійсності. Зі самого початку ця війна вплетена в мальовидло нового світоустрою. Вона для нас може бути, звісно, і національно-визвольною, й екзистенційною, й війною гордого спротиву – але її результат більше залежить від вищого світоподілу й договірної картини світу, укладеної топовими центрами сили на планеті. Це ні применшує, ні знецінює героїчності, доблесті й прочого – але світові процеси залежать від цього мінімально, і вже не точно від того, хто на скільки метрів просунувся впродовж року-півтора.

Визначальними стають не безпосередні актори війни (протиборчі сторони) – а сили, які стоять ЗА ними. Зустріч Трампа й Сі – це якраз зустріч двох найкрупніших сил, які стоять за обома арміями. Від результату їхніх домовленостей (чи недомовленостей) танцюватиме, без перебільшення, ціла планета, і в першу чергу наш пасадобль.

На загал: яким буде фінал війни – залежить від того, хто за ким стоятиме надалі.