Політична ізоляція

Нещодавно керівник Комітету держбезпеки Білорусі Іван Тертель заявив, що його структура готова до переговорів з Україною.

Про це повідомила The Kyiv Independent.

"Наш президент багато працює, щоб стабілізувати ситуацію в регіоні. І нам вдалося збалансувати інтереси сторін у цій надзвичайно складній ситуації з тенденцією до ескалації", - наголосив Тертель.

Він зазначив, що лише шляхом тихих і спокійних переговорів, пошуком компромісу можна вирішити ситуацію. А також підкреслив, що "багато що залежить від української сторони".

Експерти припускають, що такі кроки можуть бути спробою Мінська вийти з політичної ізоляції, в яку країна потрапила через події останніх років.

Такі заяви білоруської влади лунають на тлі зусиль Мінська змінити свою зовнішньополітичну ситуацію, що склалась після фальсифікацій виборів 2020 року та підтримки російського вторгнення в Україну. То ж Мінськ демонструє м’якшу риторику, намагаючись налагодити комунікацію з Заходом.

Однак на початку жовтня очільник РБ Олександр Лукашенко звинуватив Україну в небажанні сідати за стіл переговорів. І попередив, що Києву варто переглянути свою позицію, інакше країна може "перестати існувати як держава", якщо президент Володимир Зеленський не погодиться на перемовини.

Політологи вказують на прагнення Білорусі зменшити свою залежність від Російської Федерації та домогтися зняття санкцій з боку Заходу. Білоруські дипломати вже провели низку зустрічей із європейськими посадовцями стосовно можливого залучення Мінська до досягнення миру між Києвом і Москвою.

За повідомленням Reuters , один з дипломатів зустрічався з колишнім заступником голови МЗС Білорусі Юрієм Амбразевичем , який виступив з ініціативою включити Білорусь до "європейських безпекових дискусій".

Варто нагадати, що у вересні відбулися певні зрушення у відносинах між Білоруссю та США. За посередництва Вашингтона було досягнуто домовленості про звільнення 52 політв’язнів, у відповідь на що США скасували обмеження проти національного авіаперевізника Белавіа.

Представник адміністрації Дональда Трампа Кіт Келлогг зазначив, що завдання діалогу з Мінськом полягає у "забезпеченні каналів зв’язку" з Кремлем як частини ширших зусиль у напрямку припинення війни.

Однак, попри спроби налагодити контакти з Заходом, Лукашенко продовжує тісну співпрацю з Путіним. Лише минулого місяця Білорусь спільно з РФ провела великі військові навчання "Захід-2025", у яких, за інформацією Кремля, взяли участь близько 100 тис. солдатів. Ці маневри стали сигналом для НАТО та вказівкою на те, що Мінськ поки що не готовий остаточно розірвати союз із Москвою.

Колишній міністр закордонних справ України та екс-посол у Великій Британії Вадим Пристайко скептично оцінює роль Лукашенка як потенційного посередника у переговорному процесі. Він вважає, що ні Київ, ні навіть Москва не довіряють Білорусі як нейтральному майданчику для перемовин.

Флірт із Заходом

Народний депутат України голова Комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко вважає, що самопроголошений лідер Білорусі Лукашенко усвідомлює токсичність Путіна і прагне налагодити бодай мінімальні стосунки із західними державами.

У коментарі УНІАН він зазначив, що попри такі намагання, шлях до діалогу з білоруською стороною ускладнений низкою серйозних факторів.

Головною перешкодою, на його думку, є участь Білорусі у військовій агресії проти України.

"Білорусь надала нападнику свою територію для здійснення повномасштабної агресії проти України. І відповідно, це дає всі підстави кваліфікувати її як державу-співучасницю агресії",- зазначив депутат.

Він нагадав, що триває процес створення міжнародного трибуналу, який буде розглядати злочин агресії. І, за його словами, є всі підстави розглядати Білорусь співучасницею злочину агресії.

Мережко переконаний, що Україна офіційно не визнає легітимність режиму Лукашенка. І поки він перебуває при владі, спроби діалогу з Білоруссю виглядають малореальними.

Водночас він нагадав, що дипломатичні відносини між двома країнами не розірвані. І це важливо з політичної точки зору. Адже не хотілося б, щоб Білорусь була повністю підпорядкована Росії і перетворилася на колонію РФ.

Утім, зауважив політик, формування зовнішньої політики України, відповідно до Конституції, - прерогатива президента. Тому позиція щодо Білорусі має бути визначена главою держави у співпраці з Міністерством закордонних справ.

За словами Мережка, Лукашенко прагне зберегти баланс між Москвою та Заходом, розуміючи, що партнерство з Путіним має негативний вплив на його імідж навіть в очах диктаторських режимів.

"Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко розуміє, що президент Росії Володимир Путін дуже токсичний, навіть для такого диктатора, як він", - сказав депутат.

На його думку, Лукашенко демонструє подвійність у діях - з одного боку намагається догодити Кремлю, а з іншого - фліртує з Заходом.

Але якщо Лукашенко справді хоче бути сприйнятим як суб’єкт діалогу, йому слід вжити конкретних дій. Першим кроком має стати чітка дистанція від Москви. Хоча, за його словами, це буде непросто через значний вплив російських спецслужб у Білорусі.

Серед інших необхідних змін - відновлення демократичного процесу, проведення чесних виборів та звільнення всіх політв’язнів.

Однак білоруська влада не демонструє жодних реальних змін, тому заяви про діалог залишаються порожніми словами.

Директор Програми російських і білоруських студій Ради зовнішньої політики "Українська призма" політолог Ярослав Чорногор , коментуючи заяву Тертеля, наголосив, що теперішнє білоруське керівництво залишається підконтрольним Кремлю. Лукашенко орієнтується передусім на інтереси Путіна та власне політичне виживання, намагаючись створити ілюзію впливу серед білоруського суспільства.

"Ці люди, які в режимі Лукашенка задіяні, просто шукають черговий спосіб для того, щоб виправдати своє існування при владі і показати, в першу чергу своїм громадянам, що вони нібито дотичні до тих процесів, які відбуваються в регіоні",- пояснив він.

За словами Чорногора, Лукашенко періодично робить суперечливі заяви - то закликає до миру, то наголошує на дружбі між білоруським і українським народами. Але ці слова не мають реального підґрунтя.

"Ми маємо дивитися на його дії. А дії показують, що він бере участь у всіх заходах Путіна. Він їде в Москву, їде в Китай. Його підприємства, які він контролює на території Білорусії, працюють у три зміни для виробництва продукції військово-промислового комплексу",- наголосив експерт.

Чорногор підкреслив, що білоруський політичний режим перебуває у повній залежності від Москви, а Лукашенко не приймає рішень самостійно.

"Стосовно білорусів у нас один інтерес - щоб не відновилися військові дії з півночі, і щоб до цих військових дій не приєдналися білоруські військові",- сказав він, додавши, що Лукашенко багато в чому є маріонеткою Кремля. І якщо в якийсь момент Москва вирішить, що вигідніше щоб Білорусь вступила в цю війну саме в формі прямих військових дій, то у білорусів буде серйозна дилема: скинути режим Лукашенка і не воювати проти України, або воювати на стороні Росії.

Галина Гірак