Мир в Україні стає катастрофічно залежним від результатів переговорів США-Китай. На жаль, в Україні мало хто про це задумується

Путін, де-факто, відмовився від переговорів де лінія фронту є лінією розмежування (вірогідність їх проведення все ще існує, хоча поки дуже тяжко уявити, щоб Путін погодився відступитися від ідеї контролю над Донбасом).

Але ми маємо розуміти: у США практично нема важелів впливу. Путін не вірить, що найближчим часом Трамп дозволить ударити Томагавками по портам нафтоперевалки. А це єдиний  важіль впливу Вашингтону на Москву. Для нас це означає один важливий момент: якщо у нас нема можливості нищити цю інфраструктуру самостійно чи з чиєюсь допомогою, ми не є субʼєктом з яким треба розмовляти на рівних. У нас зараз нема можливостей вагомо підняти ставки, це найгірше, що може бути в битві Давида та Голіафа.

1. Війна входить, як мінімум, в новий 5-6 місячний цикл, коли переговори майже нереалістичні. Справа в тому, що через тиждень стартують головні переговори цього року, а може й наступного: переговори США-Китай.
2. Напередодні цих переговорів американці добилися головного: Китай не зміг створити міцну коаліцію сателітів, які б виступили єдиним (якщо хочете гібридним) фронтом проти США.

Але й США не змогли створити нічого подібного. Ми маємо ситуацію, коли два гегемони виходять на переговори, а їхні сателіти стоять в стороні і дивляться як ці переговори можуть завершитися.

3. Ці переговори будуть про три базові речі: не допустити прямого воєнного зіткнення, спробувати домовитися про нові правила гри світової торгівлі, які протягом останніх семи років планомірно знищували США. І третя частина переговорів: хто і як контролюватиме Європу, як наймаржиналтніший ринок світу.

Щодо Тайваню і війни за нього, то тут до бойових дій явно далеко (точніше їхня вірогідність в найближчі роки є майже нульовою). Щодо правил гри і частково щодо Європи – тут суцільне мінне поле. Але сторони змушені будуть дійти до компромісів. Це навряд чи станеться швидко, але протягом наступних місяців це, з великою долею імовірності, станеться.

4. Що буде робити РФ в цей час (крім війни в Україні)?:

• будуть пробувати створити проблему в третій точці світу (повторити ситуацію з Сирією зразка 2015 року). Правда, за останні чотири роки вони не змогли нічого подібного зробити;
• будуть продовжувати лякати Європу, хоча ніякого наземного вторгнення в найближчий час не буде апріорі (Європі належить контрольний пакет акцій в санкціях, а тому росіянам так важливо, щоб європейці злякалися);
• будуть пробувати вклинитися в переговори США-Китай в якості посередника, хоча вони їм не потрібні і максимум, що може добитися Кремль – стати частиною фонової повістки дня. Але це вже немало.

Головний козир росіян – арктичний шлях і ліцензії для розробки родовищ рідкісноземельних металів на цьому етапі не будуть відігравати вагомої ролі. Путін, як собака на сіні, буде тримати їх, як козир, але скористатися ним просто побоїться (адже створити тристоронні СП між Китаєм, США та Росією поки нереалістично.

5. Розрахунок Путіна залишається незмінним: фронт посиплеться, Україна замерзне, Європа злякається. І як результат: Україна впаде, він пригрозить Європі вторгненням, Європа злякається і і Росія знову стане третім полюсом світу. Відразу скажу – це неможливо, але Путін, схоже вірить саме в такий сценарій.

Це все міфотворчість Путіна, але схоже, це його план. І імітація посередництво між США та Китаєм йому потрібна для реалізації цього сценарію. Головні вади (для Росії, звичайно) цього сценарію: ні Вашингтону, ні Пекіну не потрібна перемога Росії і тим більше, вихід Росії до Одеси.

В цьому контексті Україні просто необхідно думати, як ми будемо брати участь в переговорах США Китай, щоб стати їхньою необхідною частиною (поки ми маємо лише дуже опосередковане європейське посередництво). Але якщо півроку тому Європа мала стратегію в контексті переговорів щодо України та Росії, то зараз цієї стратегії нема (вона не проглядається). Ідеальний сценарій для нас – на певному етапі переговорів США-Китай стати частиною цих переговорів і добитися спільного тиску Китаю та США на РФ. Поки так питання в Києві ніхто, схоже, не ставить. Бо якщо цього не відбудеться в умовних півроку, ми зайдемо в ще один цикл війни, який триватиме не менше року з усіма відповідними наслідками. Зупинити Путіна можуть тільки спільні зусилля США та Китаю. Трамп один не може цього зробити. На жаль.