Перспективи проведення саміту Дональда Трампа і Володимира Путіна у Будапешті залишаються невизначеними.

За повідомленнями медіа, після телефонної розмови між Марко Рубіо і Сєргєєм Лавровим, американська адміністрація вирішила поставити підготовку зустрічей із російською стороною на паузу. Виглядає, що у Білому домі вигадали ще один механізм тиску на Москву – відкладення публічно анонсованих контактів.

Джерела зазначають, що переговори з Кремлем лише підтвердили незмінність підходів і глибоку розбіжність у позиціях сторін. Нового «Анкориджу» – дипломатичного провалу, який завдав серйозного удару по репутації Трампа – він собі дозволити не може. А негативний резонанс від будапештського вояжу американського й російського президентів може перевершити навіть тодішню кризу на Алясці.

Різкий позиційний кульбіт Трампа – раптовий перехід від ракетного тиску на РФ до діалогу з Путіним – викликав критичну реакцію в ЄС. Її підсилив і вибір місця для можливої зустрічі – Будапешта.

Вибір угорської столиці як платформи для «мирних ініціатив» виглядає символічно суперечливим: саме угода, підписана в цьому місті, – Будапештський меморандум – була грубо порушена Росією.

Присутність Путіна, на якого видано ордер Міжнародного кримінального суду, в одній з європейських столиць теж може сприйматися як скандал. Але цим чутливість ситуації не вичерпується. Адже у ролі партнера з урегулювання війни Трамп розглядає Віктора Орбана – відкритого симпатика Москви й системного опонента Брюсселя у питаннях російської агресії та європейської безпеки. Такий вибір виглядає не лише недружнім, а й принизливим для європейських союзників.

Попри це, публічна реакція Брюсселя на останні «миротворчі» ініціативи Вашингтона залишається стриманою – з акцентом на сумнівах щодо ефективності нової зустрічі Трампа з Путіним, а не на її формально-правових аспектах.

Після завершення засідання міністрів закордонних справ ЄС у Люксембурзі 20 жовтня голова європейської дипломатії Кая Каллас заявила: усі підтримують зусилля Трампа щодо припинення війни. Водночас, підкреслила вона, Путін розпочне серйозні переговори лише тоді, коли вважатиме, що програє.

Ініціатива Трампа не внесла суттєвих змін у хід дискусії міністрів із «українського досьє». Серед ключових тем залишаються енергетична безпека України, 19-й пакет санкцій, «тіньовий флот» РФ і репараційний кредит.

Ці питання безумовно важливі, і їхнє обговорення було необхідним, адже рішення мають бути ухвалені вже на саміті ЄС 23 жовтня. Однак залишати без чіткої політичної реакції односторонні дії Трампа щодо Москви – неприпустимо.

ЄС не може просто «проковтнути» Будапешт, пасивно погодившись на будь-яку зустріч між Трампом і Путіним, спонтанно організовану під враженням від телефонної розмови з російським диктатором. Європа не може ігнорувати необґрунтовану, одноосібну зміну Вашингтоном позиції щодо Росії – не лише тому, що відсутність координації суперечить принципам партнерства, а й тому, що така поведінка може створити ризики для європейської безпеки.

Необхідний єдиний, планомірний і системний підхід Заходу до врегулювання російської війни – заснований на міжнародному праві, солідарності й урахуванні інтересів України та Європи. Більше того, до цих зусиль варто залучити Китай, який сьогодні є головним економічним спонсором Москви. Без цього зупинити агресора, апетити якого зростають разом із безкарністю, буде неможливо.

Бачення Трампа, що Путін може «виносити» зі своєї агресивної війни ті території й ресурси, які «завоював», не може вважатися прийнятною стратегією.

Те саме стосується і неодноразово задекларованої президентом США готовності відновити економічну співпрацю з Росією одразу після припинення бойових дій – без урахування інших аспектів агресії. Така «винагорода» агресору не лише не зупинить війну, а може її суттєво розширити.