Очевидно, було б краще спочатку провести зустріч у Конгресі і, можливо, дати інтерв’ю одному з теле- або навіть youtube-каналів для консервативної публіки, поїхати в військовий шпиталь (скажімо, в Національний військовий медичний центр імені Волтера Ріда в Бетезді (це – близько), зустрітися з американськими й українськими ветеранами війни. Це не дало б американській стороні можливості одноосібно формувати інформаційне тло, і дозволило б виграти час для підготовки до зустрічі в зміненій (після дзвінка російського очільника Президенту США) ситуації. Враховуючи склад американців (одна присутність глави Пентагону та начальника ОКНШ про пріоритети питань свідчила зразу) та всі ці емоції - "він вас знищить", "треба на все погоджуватися прямо зараз" та формат 1+6, корисніший був би такий склад учасників з Української сторони:Президент України;Посол України в США;Глава Офісу Президента України або профільний (з питань зовнішньої політики) заступник Глави Офісу;Міністр закордонних справ України;Заступник Глави Офісу з військових питань;Голова СБУ;Начальник ГУР МО України.Тут сама демонстрація мап вже не допоможе. Тут треба демонструвати особистий успіх і впевненість та прогноз можливих кроків й акцентувати на російські брехні, ІПСО та слабких місцях ворога (сьогоднішній стан і прогноз). Також важливо пояснити, що та "комерція", яку пан Дмитрієв "впарює" пану Віткоффу, — від корисних копалин та Арктичних покладів до тунелю від Чукотки до Аляски, — жодним чином не переважить вигоду від успіху США та особисто президента у встановленні реального миру в Європі та економічної взаємодії з європейськими партнерами.Не наполягаю, що це б змінило позицію американців, тим більше їх теперішнього лідера, але принаймні вивело б Президента України зі штучно створеної вразливої позиції на переговорах. І так — потрібно мати інформацію про наміри іншої сторони перед зустрічами та розробляти різні сценарії та ролі учасників в умовах швидкої зміни ситуації. Це, звісно, теорія. Легко спостерігати… Важко добитися результату в таких обставинах. А ініціативу собі повертати якось треба. Поки наші відважно б’ються на фронті, а українці вірять, що капітуляції не буде – це ще можливо.ДжерелоПро автора. Валерій Чалий, український дипломат, колишній надзвичайний і повноважний посол України у СШАРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.