Дивуюся я цій емоційній гойдалці."О, Трамп тисне на Путіна, ура! А ми що казали?!"."О, Трамп тисне на Зеленського, все погано! А ми що казали?!".Мені це нагадує анекдот про годинник, який не ходить, але двічі на добу показує правильний час.Трамп не союзник ні нам, ні Путіну; але є низка причин, чому він хоче припинити цю війну і не може від неї відвернутися.Читайте також: "Війна Байдена" ставатиме "війною Трампа"Тому він цілком очікувано буде тиснути на того, хто піддається тиску. Починаючи, звісно, зі слабшої, на його погляд, сторони. Якщо вона далі вже не тиснеться — починається тиск на другу сторону. Потім знов на першу. І так поки сторони десь не "зійдуться".Тому в "жорсткій", як кажуть, розмові в Білому Домі, де Трамп кричав на Зеленського і повторював тези Путіна, немає нічого ні дивного, ні трагічного. Трамп все це казав не тому, що він справді так думає (йому все це глибоко байдуже), а тому, що вирішив, що зараз час натиснути на Зеленського, який вже майже повірив (досить наївно), що Трамп еволюціонував у нашого союзника. В такій ситуації два головних завдання - (1) не піддатися тиску, і (2) уникнути публічного скандалу. Що й зробила українська сторона.Все норм, працюємо далі.ДжерелоПро автора. Олексій Панич, філософ, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу, блогер.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.