Найбільшої шкоди завдає  замовчування свідками правди, коли про свою ж родину чи земляків дізнаєшся з архівів і запитуєш уже померлих: "Невже ви так нам не довіряли, що самі заткнули собі кляпом рота і мукали як покірна скотина перед купкою цвілого сіна у яслах?".  Там, де не мовчали, виросли бійці за Україну, там, де мовчали, — пристосуванці,  ухилянти, чи навіть зрадники.Я наведу лише два приклади, як у тяжкі окупаційні часи дорослі зуміли передати дітям почуття відповідальності за долю України  та важливість збереження історичної пам’яті. Імена тут не важливі, важливий статус. Десь 70-і роки. Батько йде з сином, показує на дерево і каже грізно: "Аби-с мені туди навіть не дивився! Чуєш?!".  І розповідає, що під тим деревом закопано вбитих повстанців. І у такий спосіб показує дитині інші місця, пов’язані ні злочинами НКВД. Коли той хлопець виростає, стає успішним бізнесменом, то встановлює на тих місця меморіальні знаки й підтримує матеріально і морально дитячий спортивний клуб "Бойовий гопак", організовує збір коштів на підтримку ЗСУ.Читайте також: Два Івани, або Мова в політиці Якщо ми будемо мовчати, або не слухати, приховувати від молоді пам’ять про  січових стрільців, Українську Повстанську Армію, дивізію "Галичина", операцію "Вісла", то ніколи не матимемо гідних громадян своєї держави. Їй постійно будуть загрожувати  антиукраїнська влада, розруха і нестабільність.Я б може не писала про це знову, якби не знайшла очевидно проплачений коментар під статтею про дитячу літературу про УПА (сучасну): "Скільки людей вбило УПА?"А самих дитячих книжок про УПА аж 5 за тридцять років Незалежності! З них дві мої : "Око Світу" та "Нічний подорожній". Не хочуть ні видавці, ні автори видавати чи писати книжки на цю тему, бо це може загрожувати їм обструкцією і потраплянням у чорні списки агентури ФСБ, яка спокійно відпрацьовує свої гроші навіть у найпатріотичніших регіонах України й робить ставку на молоде покоління. Утім, гірше зради є хіба що фарисейство, коли тяжкопораненим добровольцям відмовляють у допомозі на лікування вельми шановані, як правило, грошовиті патріоти та патріотки, лише тому, що хлопці належать до націоналістів, "проклятих бандерівців". Чий це спадок, як не колишніх сексотів, які чудово почувалися що за Януковича, що за Ющенка, і за будь-якої влади процвітатимуть. Тоді як справжні борці за Україну гнитимуть у землі з кулями в потилиці, і ще й про них  не можна буде говорити вголос? Тільки пошепки.ДжерелоПро авторку: Галина Пагутяк, письменниця, лауреатка Національної премії імені Тараса Шевченка.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.