Ден Нелкен. Пиши, не панікуй. – К.: ArtHuss, 2025Свою оповідь автор книжки розпочинає з мему, на якому зображена схема "творчого" процесу. Більша частина якого – це "байдики", потім триває недовга "паніка" і якусь дещицю займає "робота зі сльозами на очах". У принципі, цей мем був відомий "творчим" працівникам ще за радянського часу, коли ту ж аспірантуру називали "трьома роками оплаченого неробства", але наразі маємо апдейт колишнього жарту, втіленого у книжці Дена Нелкена "Пиши, не панікуй". Загалом цей  посібник із заголовків і творчої впевненості – справжня копірайтерська аптечка швидкої допомоги, джерело натхнення й мотиваційний копняк в одному флаконі. Автор дотепно й просто розповідає, як навчитися писати заголовки, які дійсно працюють. Понад 200 прикладів, чесні історії з креативної кухні й практичні поради, які допоможуть побороти творчу невпевненість і накачати свій письменницький м’яз. "Коли я вперше побачив цей мем, я розсміявся, - нагадує він. - Бо це правда. Та коли я думаю про це, мені зовсім не смішно. Бо це правда. Як креатори, ми чинимо опір структурі. Це частина нашої ідентичності як корпоративних бунтарів. Відсутність послідовності процесу чи структури - ось що відрізняє нас від людей, які мусять вдягати костюм на роботу. Але ця відсутність послідовності процесу може породжувати хаос. Це одна із причин наших сумнівів у собі. Як можна бути впевненими, якщо ви не знаєте, як робите те, що робите? Через це і дається взнаки синдром самозванця. Коли ми не знаємо, як робимо те, що робимо, кожен бриф відчувається як перший. Тож ми працюємо цілодобово (впродовж року), сподіваючись, що боги реклами встигнуть до нашої презентації. Витрачений час -- це проблема. Але найбільше виснажує час, витрачений на сумніви в собі й відчуття, що ви обманюєте інших. Це така собі кара, що лише посилюється. А ми ще дивуємося, чому вигорання таке поширене". Салман Хан. Слова чудові в світі новім. Як штучний інтелект зробить революцію в освіті (і чому це добре). – К.: Наш Формат, 2025 Автор цієї книжки недаремно нагадує вигаданий ним афоризм про те, що "ШІ тебе не замінить, але може замінити людина, яка користується ШІ", і це правда, адже наразі перед багатьма нами існує вибір: чинити супротив і бачити в ШІ загрозу звичним підходам до освіти, або ж зробити ШІ потужним союзником, що відкриє безмежні можливості для навчання. У книжці "Слова чудові в світі новім" Салмана Хана — засновника всесвітньо відомої Khan Academy — нам вкотре доводять, що ми стоїмо на порозі безпрецедентної  освітньої революції, і показують дієві підходи до освіти та самоосвіти із застосуванням ШІ. Зокрема автор пояснює, як ChatGPT та інші ШІ-інструменти вже змінюють спосіб, у який ми навчаємося й навчаємо інших. Він пропонує дорожню карту для вчителів, батьків і учнів, аби максимально розкрити потенціал людини. Від персоналізованого навчання, що підлаштовується під індивідуальний темп, сильні та слабкі сторони дитини, до нових перспектив для кар’єрних консультантів, адміністраторів і роботодавців. "Найуспішнішими серед студентів будуть ті, хто використовуватиме ШІ, щоб знайти концептуальні зв’язки між ідеями в розробці, - переконує автор. - І навчившись етично та продуктивно користуватися ШІ, вони не тільки здобуватимуть знання експоненційно швидше, ніж інші, а й протягом усієї кар’єри лишатимуться конкурентними. Вони глибше розумітимуть матеріал, бо знатимуть, де знайти відповіді на свої питання. Їхній м’яз цікавості не атрофуватиметься, а навпаки, міцнішатиме". Таким чином, ця книжка - провідник у майбутнє. Якщо хочете, щоб штучний інтелект працював на вас, а не проти, вона покаже, з чого почати та як перетворити його на ваш головний освітній ресурс. Вітряки і Дон Кіхоти. Українська правда 25. – К.: IST Publishing, 2025Ця книжка – захоплива подорож про країну, що прийняла бій з невигаданими вітряками і цілком реальними драконами. "Ця подорож почалася з однокімнатної квартири, яка стала першим офісом редакції "Української правди", - нагадують нам. - З п’яти людей. Без грошей. Без гарантій. У країні, яка заплуталася в "багатовекторності" і стрімко скочувалася до автократії. Саме тоді, навесні 2000-го, Георгій Ґонґадзе обрав символом і логотипом УП героя з роману Сервантеса і гравюри Пікассо. Дивака зі списом в руці, який бачить те, на що заплющують очі інші". Тож "Вітряки і Дон Кіхоти. Українська правда 25" – лише декілька історій про гіркоту поразок і тепло надії, про злети й падіння, про війну та революцію. Як почалася велика війна, в яку ніхто не вірив – реконструкція трьох найдовших днів лютого 2022-го. Як Україна втратила і повернула острів Зміїний, а український "Нептун" знищив флагман російського флоту – крейсер "Москва". Як спецпризначенець ГУР 14 годин плив у відкритому морі. Як рибалки зі Страхолісся врятували від голоду та окупації дві тисячі людей. Як проста бабця Поліна Райко з Олешок стала зіркою наївного мистецтва, а Параска Плитка-Горицвіт з Криворівні здолала ГУЛАГ. Або розповідь на "атомну" тематику. Свого часу наші імениті віршотворці вітали "мирний атом", пишучи як не "Атомний прелюд", то "Атом у краплині роси", або ще які-небудь "Протуберанці серця", а коли вибухнув Чорнобиль і виявилося, що "Серце для куль і для рим", то одразу перевзулися, видавши і "Чорнобильську мадонну", і "Атомного бога". Де ж вони були раніше? Чи в школі не вчилися, прогулюючи "атомні" уроки фізики за теплицею, як в інтерв’ю журналу "Гігієна"? "Цікаво, що й Іван Драч, і Володимир Яворівський у 1970 ті вітали Чорнобиль як ознаку модерності, - підтверджує автор-очевидець. - Але після катастрофи в Україні були досить сильні антинуклеарні настрої, навіть якщо це стосувалося "мирного атома". Хай там як, але у самій книжці - кілька десятків імен, реконструкцій історичних подій, портретів сучасних Дон Кіхотів, репортажів із тих місць, які зараз зруйновані, залишені тривати тільки в нашій пам’яті й текстах авторів.  Едвард Дольнік. Динозаври на званій вечері. Як ексцентричні вікторіанці відкрили доісторичних істот і випадково перевернули світ. – К.: Наш Формат, 2025Ви спитаєте, а які можуть бути корисні лайфхаки у цій книжці про динозаврів? Насправді дуже прості й необхідні не тільки нам, але й всьому людству. Адже мова у дослідженні Едварда Дольніка "Динозаври на званій вечері" - про тих впертих диваків, які завдяки своїй непосидючості й уважливості відкрили науку палеонтологію. Якщо точніше, то згідно підзаголовку до назви цієї незвичайної книжки, "як ексцентричні вікторіанці відкрили доісторичних істот і випадково перевернули світ". Отже, у книжці нам нагадують, як попри те, що цілі покоління людства виросли на іграшкових динозаврах і фільмах на кшталт "Парку юрського періоду", ще двісті років тому світ і гадки не мав про подібних істот. На початку XIX століття геологія перебувала на етапі становлення, а палеонтології взагалі не існувало. Усе змінилося, коли підліток у Массачусетсі знайшов величезні сліди на камені, а в Англії було виявлено кістки завдовжки з людський зріст. Тож у розповіді автора оживають дивакуваті першовідкривачі: неосвічена Мері Еннінг, яка "бачила" скам’янілості у скелях; ексцентричний Вільям Бакленд, що перетворив свій дім на музей кісток; честолюбний Річард Оуен, який і вигадав слово "динозавр". Їхні допитливість, амбіції, боротьба за істину й геніальні здогадки перетворили випадкові знахідки на нову науку. Таким чином, це не просто історія про скам’янілі кістки, а захопливий науковий детектив про перші кроки палеонтології і те, як відкриття динозаврів спричинило величезний прорив у біології та науках про Землю, назавжди змінивши наше уявлення про світ. "Динозаврам настав кінець не через те, що вони були глухим кутом еволюції, а через космічну випадковість, - переконаний автор. - Ми рідко уявляємо щось у такому ключі. Нам здається природнішим бачити історію життя як таку собі олімпіаду, де людина стоїть на п’єдесталі пошани із золотою медаллю на шиї. Ми, безумовно, — випадок гідності, яка по-справжньому заслуговує на високу нагороду. Та якщо уявити, що динозавр узяв у свою могутню лапу перо, то ця історія могла б бути написана зовсім по-іншому". Артур Пройдаков. Ну хто так робить?! Як навчити дитину вчитися. – К.: Stretovych, 2025Автор цієї книжки - один з десяти найкращих вчителів світу за версією Global Teacher Prize 2023, і ділиться він своїм досвідом, кейсами і практичними порадами, що стосуються всіх аспектів навчання дітей і підлітків. "У книзі ділюся й історіями, що траплялися зі мною, - додає він. - Десь веселі й натхненні. Десь сумні й показові. Мені було важливо, щоб ця книжка була не про персонажів-школярів з педагогічної літератури, а про наших з вами дітей, що вчаться тут і зараз: подекуди вже зовсім по-іншому, аніж ми з вами, а подекуди -- точнісінько так само. Наразі наші діти і ми як батьки перебуваємо в епіцентрі шалених змін, до яких нас не готували в жодних школах. Але ми маємо шанс дати нашим дітям таке навчання, дати ті необхідні знання й навички, аби вони могли серфити на цих хвилях змін бодай трішечки впевненіше". Таким чином, це настільна книга для тих батьків, які хочуть, щоб їхня дитина не просто закінчила школу, а здобула ті знання і навички, що в майбутньому допоможуть їй бути ефективною і досягати поставлених цілей. Організація простору для навчання, тайм-менеджмент, розвиток креативності, робота в команді, комунікація з вчителями, якісний відпочинок і культура читання в сім’ї — усі ці речі, і багато іншого, що висвітлено в цій книзі, впливають на те, як ваша дитина проведе шкільний період і що від цього отримає. Також ви дізнаєтеся, як батьки можуть найкращим чином впливати на навчання дитини: як обрати школу для своєї дитини в Україні, як сформувати здорове ставлення до оцінок і заохотити ставитися до домашнього завдання як до цікавих викликів і робочих проєктів.