Ми звикли до стигматизації дітей у класі: "здатні", "розумні" або "посередні".Але насправді — оцінка лише показує, наскільки дитина відповідає очікуванням дорослих.Покоління українських батьків виросло у системі, де помилка — це провина. Нас карали за "неправильну відповідь", не розуміючи, що помилка — це частина навчання. І тепер, ставши дорослими, ми часто відтворюємо ті ж патерни: завжди намагаємося бути "молодцями", боїмося, що дитина "відстане", "не зможе", "не буде готова до життя", "що вчителька буде висміювати знання моєї дитини". Але життя — це не контрольна робота. І школа, яка справді готує до життя, не вчить боятися помилок.Освіта, що лікує, а не травмуєСправжня освіта —  не про те, скільки сторінок дитина вивчила, а про те, наскільки вона вміє думати, розуміти себе і світ.Коли дитина має право на власний темп, ставити запитання та цікавитись саме тим, що відповідає її актуальному розвитку та віку — вона зберігає головне: довіру до себе. Вона стає впевненою, що її пізнання світу потрібні їй, а вже потім навколишнім. Своєю чергою це формує впевненість в собі й подальшу мотивацію далі пізнавати.Довіра — це ґрунт, на якому виростає вміння мислити, приймати рішення, брати відповідальність, бути креативним і не боятися помилитися. Без неї будь-яка система оцінювання перетворюється на батіг, а не на інструмент розвитку.Тому сучасна школа повинна бути не місцем страху, а місцем опори.Не "таблицею успішності", а простором для проб, помилок і відкриттів. Кожна помилка дає шанс спробувати ще раз і вже краще.Читайте також: Освіта: ми досі латаємо діряве одороблоДитина — не проєкт, а людинаОсвіта має допомогти людині знайти себе, себе серед соціуму, а не лише професію. Сучасні дослідження показують, що наступні покоління можуть змінювати професію в процесі життя до 40 разів. Уявіть собі дитину, а потім дорослого, якого вивчили за правилом "ти маєш робити, як тобі говорять". Чи легко буде їй змінити хоча б одну професію? Наша задача — навчити дитину бути людиною свого місця і часу, бути гнучкою і не боятися змін. Навчити слухати, аналізувати, співчувати. Світ майбутнього належить тим, хто не боїться думати й сумніватися, хто вміє ставити запитання —  а не лише давати правильні відповіді.Ми маємо шанс виховати таке покоління для якого "п’ятірка" не буде мірилом цінності та успішності.Тих, для якого школа стане не джерелом тривоги, а місцем сили, опори й віри у себе.Бо освіта, яка базується на гідності, — це і є той фундамент, на якому будується вільна країна.Спеціально для ЕспресоПро авторку. Євгенія Кириченко, соло мама, педагогиня, засновниця Montessori-простору "Зернятко"Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів