За даними медіа, під час повномасштабної війни шахрайка Ольга Миколюк скуповує столичну нерухомість, має судимість за шахрайство, фігурує у судових справах та активно збирає гроші для своєї Благодійної організації "Благодійний фонд "Тактік Клін", який вона створила зі своїм новим чоловіком Єгоровим Костянтином .

Як пише "Антикор" під час війни шахрайка Ольга Миколюк зі своїм новим чоловіком Єгоровим Костянтином зуміли придбати декілька привабливих київських об’єктів нерухомості, хоча до війни у них не було коштів на такі покупки. За даними медіа, на цей час подружжя зосередились на зборі грошей для свого нового проекту - родинного благодійного фонду "Тактік Клін".

У той час, як на східних та південних фронтах України вирішується доля нації, у самому її серці, у столиці, розгортається інша, менш помітна, але не менш руйнівна битва. Це битва за довіру — ключовий ресурс, що тримає суспільство єдиним перед обличчям агресії. І розслідування, проведене ЗМІ, виявило тривожні докази того, як ця довіра може бути цинічно перетворена на особистий капітал, вимірюваний у сотнях тисяч доларів та елітних квадратних метрах.

В центрі цієї історії — шахрайка Ольга Миколюк, чия діяльність під час війни стала прикладом фінансової аномалії, що вимагає пильної уваги з боку державних інституцій. Аналіз майнових реєстрів, фінансових документів та її власної публічної активності малює картину продуманої схеми, де гроші, зібрані під гаслами допомоги армії, ймовірно, осідали у фундаменти новобудов, а не в бліндажі на передовій.

Ця історія не просто про шахрайство. Вона є лакмусовим папірцем для українського суспільства та його здатності захищатися від внутрішніх загроз, які підривають стійкість не менше, ніж ворожі ракети. Бо коли віра у волонтерський рух — сталевий хребет опору — піддається ерозії, наслідки можуть бути катастрофічними.

Історія шахрайки Ольги Миколюк не починається з чистого аркуша. Згідно з вироком Оболонського суду Києва, ще у квітні 2023 року, вже в розпал повномасштабного вторгнення, її було визнано винною у шахрайстві та підробці документів. Цей факт з її біографії є критично важливим контекстом, що свідчить про наявність досвіду у проведенні фінансових оборудок.

У судових реєстрах ЗМІ знайшли вирок суду щодо Ольги Миколюк, яка доречі визнала свою вину в повному обсязі. Так у квітні 2023 року Оболонський районний суд міста Києва виніс обвинувальний вирок, щодо Ольги Миколюк за статтями про шахрайство та підробку документів (ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України).

Крім того, Ольга Миколюк регулярно порушує Правила дорожнього руху, потрапляючи в ДТП, в стані алкогольного сп’яніння. Про це свідчать ряд постанов, опублікованих в Єдиному реєстрі судових рішень. Так, наприклад, в квітні 2015 року в Києві на проспекті Лобановського, не дотримавшись безпечної дистанції, вона за кермом автомобіля Mazda 2 в’їхала в тролейбус «Богдан».

В квітні 2021 року, керуючи автомобілем Ford Focus на проспекті Петра Григоренка в Києві, Ольга Миколюк, рухаючись заднім ходом, наїхала на інше авто марки Suzuki.

20 липня 2022 року о 23:37, вже після початку дії комендантської години, патрульні поліцейські на вулиці Героїв Дніпра зупинили автомобіль Toyota RAV4, за кермом якого перебувала Ольга Миколюк, що мала явні ознаки алкогольного сп’яніння — вона погано розмовляла та від неї було чутно запах алкоголю.

З початком війни Ольга Миколюк, як і тисячі інших українців, долучилася до збору коштів. Однак, на відміну від прозорих фондів, її діяльність здебільшого велася через особисті банківські рахунки, що робило будь-який зовнішній аудит чи контроль неможливим. Саме ці непрозорі фінансові потоки, як свідчать подальші події, стали висхідною точкою для вражаючого збагачення.

Протягом одного лише 2024 року Ольга Миколюк з чоловіком здійснила низку великих інвестицій у київську нерухомість. Загальна ринкова вартість цих активів, придбаних під час найважчого періоду в новітній історії країни, оцінюється у суму близько 500 000 $  доларів США.

 Аналіз цих угод викликає серйозні питання. Ключовим епізодом є придбання комерційного приміщення загальною площею 119,8 м. кв. за смішною ціною 358 000 грн , яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул.  Степана Руданського № 4-6.

Ринкова вартість цього приміщення складає близько 126 000 $ доларів США. Тобто шахрайка Миколюк підробила та зменшила оцінку об’єкта в 15 разів. Ця фінансова маніпуляція, ймовірно, дозволила не лише приховати реальне походження коштів, а й ухилитися від сплати десятків тисяч доларів податків до бюджету країни, що воює.

В підтвердження інформація із сайту нерухомості з актуальною вартістю за 1 кв. метр приміщення по сусідству.

До цього об'єкта додалися ще дві значні покупки: квартира в престижному житловому комплексі "Dibrova Park" вартістю близько $150,000 та трикімнатна квартира вартістю $125,000.

Ці документально підтверджені факти. Виходячи з цього виникає головне питання: звідки походять ці кошти? Аналіз офіційних бізнес- активностей Миколюк не дає відповіді на це питання, залишаючи версію про використання благодійних внесків як єдине логічне пояснення. А це вже кримінальна відповідальність згідно ст. 201-2 Кримінального кодексу України, а саме використання благодійних пожертв з метою отримання прибутку під час воєнного стану, яке карається позбавленням волі на строк від п’яти до семи років з конфіскацією майна.

Коли збори на особисті картки, вочевидь, почали викликати підозри, схема еволюціонувала. На початку 2025 року подружжя реєструє благодійний фонд "Тактік Клін" — крок, що виглядає як спроба надати своїй діяльності фасаду легітимності та респектабельності для продовження операцій.

Але найбільш приголомшливим у цій історії є не фінансові махінації, а відвертий цинізм. У власному дописі в соціальній мережі Миколюк із дивовижною точністю описує, як недобросовісні фонди "маніпулюють благими намірами". Це схоже на публічний маніфест, що розкриває її світогляд, в якому суспільна довіра є лише ресурсом для досягнення особистих цілей.

Дії Ольги Миколюк ставить перед українськими правоохоронними органами та суспільством фундаментальне питання: чи готові вони давати рішучу відсіч тим, хто веде свій тіньовий фронт у тилу, розкрадаючи не просто гроші, а безцінний капітал національної єдності? Відповідь на нього покаже, чи здатна Україна виграти не лише війну проти зовнішнього ворога, але й битву за власну душу. Бо у війні за виживання, втрата довіри — це рана, яку не загоїть жоден турнікет.