Де росте гранат і як його вибирати

Гранатові дерева (рід Punica, зокрема Punicagranatum) походять із регіону Передньої Азії - Іран, Кавказ, Мала Азія. Вони люблять теплий, сухий клімат з достатньою кількістю сонячного світла. Зараз гранати вирощують у багатьох країнах Середземномор’я (Іспанія, Туреччина, Ізраїль), в Індії, Ірані, на Близькому Сході, а також у південних штатах США (наприклад Каліфорнія).

Сезон дозрівання гранатів залежить від регіону: у Середземномор’ї - переважно з кінця серпня до листопада. В Ірані й Туреччині це часто вересень–жовтень. У більш жарких регіонах можуть бути ранні сорти вже у серпні.

Водночас українах з помірним кліматом (таких, наприклад, як Україна) вирощування гранатів - це справжнярідкість через прохолодну зиму, тому більшість цих фруктів до нас імпортують. Загалом, основні країни-експортери гранатів до Європи - це Туреччина, Іран, Ізраїль, Іспанія, Марокко. Часто для українського ринку надходять турецькі гранати (з Антальї, Мерсіну), іноді із Ірану чи Ізраїлю.

Доправляють їх до нас найчастіше морськими шляхами або ж імпорт здійснюють через румунські чи польські коридори, а далі розподіляють українським оптовим мережам.

Але при цьому варто знати, де купувати кращі плоди. Серед переваг придбання гранатів на базарі - більша ймовірність свіжості та спілкування з продавцем: можна попросити "відкрити"гранат або побачити зріз.Часто там нижча ціна, особливо наприкінці сезону, й можна торгуватися.

Перевагами ж магазину (супермаркету чи навіть спеціалізованої фруктової мережі) є контроль якості, стандарти пакування й зберігання. На придбаних там гранатах зазвичай є етикетки з країною походження та сортом чи класом фрукта за якістю.

Втім фахівці радять зазвичай купувати фрукти на базарі, коли впевнені в продавці, а для особливих випадків - вибирати магазинні сертифіковані варіанти.

Фото: pixabay 

Гранат входить до багатьох оздоровчих дієт

Гранатова скарбниця

За твердженням дієтологів, гранат багатий на вітаміни (особливо C, K), мінерали (калій, магній, залізо), поліфеноли, антоціани, елагову кислоту, таніни, фітонутрієнти.

Ось деякі з ключових корисних для здоров’я його ефектів: антиоксидантна дія - гранат має високий вміст поліфенолів, які допомагають боротися з оксидативним стресом; протизапальний ефект - у дослідженнях вказують, що гранатовий сік може знижувати рівні маркерів запалення; серцево-судинна підтримка - покращення показників артеріального тиску, зниження окислення ЛПНЩ (ліпопротеїнів низької щільності); антимікробна дія - екстракти граната можуть інгібувати ріст деяких бактерій і грибків; підтримка здоров’я шлунково-кишкового тракту - сприяє росту корисної мікрофлори: протираковий потенціал - деякі дослідження на клітинах показали, що компоненти граната можуть сприяти апоптозу (загибелі) ракових клітин.

Гранат входить до багатьох оздоровчих дієт - зокрема до середземноморської, дієти DASH(для гіпертоніків), протизапальних дієт, а також часто рекомендується у програмах очищення й антиоксидантної підтримки.

Й сам цей сонячний плід або ж гранатовий сік можуть бути корисними при гіпертонії - для покращення судин і зниження тиску; при атеросклерозі – для забезпечення здоров’я судин; при запальних захворюваннях (артрит, метаболічний синдром) - як допоміжний засіб протизапального характеру; при захворюваннях шлунку або кишківника (за умови, що немає виразки чи кислотності) - для здорової мікробіоти; при інфекційних захворюваннях - як підтримка імунітету (але не замість лікування).

Тим не менше, якщо є гастрит з підвищеною кислотністю, виразкова хвороба або інші серйозні захворювання шлунку, слід проконсультуватися з лікарем перед вживанням свіжого соку чи великої кількості гранату.

Й через кислу природу й концентрацію цукрів, дітям у харчування гранат теж слід вводити обережно. Зазвичай із 1 року можна пропонувати невеличку кількість розбавленого гранатового соку (наприклад, 1 частина соку + 3-4 частини води) або кілька зерняток, добреподрібнених.До 2-3 років - по 1-2 чайні ложки зернят або трохи більше, і треба уважно дивитися на реакцію шлунку.

Дітям,старшим за 3-4 роки,можна давати цільні зернятка в салатах, йогуртах, десертах, але не більше чверті-половини склянки на день.

А якщо дитині пропонується гранат у вигляді соку, він має бутине концентрований, краще розбавлений, й варто уникати давати його на порожній шлунок.

Важливо також стежити за алергічними реакціями:хоча гранат не дуже алергенний, індивідуальні реакції все ж можуть бути.

Фото: Freepik

Очищення граната - це доволі неприємний процес

Чому вміти швидко чистити гранат - важливо

Гранат - широко використовуваний інгредієнт у кухнях Близького Сходу, Кавказу,Середземномор’я, Ірану, Індії. Так, традиційним іранським блюдом є фесенджан (курка чи качка, тушкована в соусі з гранатового пюре і волоських горіхів); у Вірменії готують гранатовий соус для м’яса або "гранатову пасту" (наршараб).

Грузини ж люблять додавати зернята у салати, й грузинський соус ткемалі також іноді з гранатом. У Лівані популярним є салат табуле чи інші салати з зернятами граната, гірос чи шаурма з гренатами. Турецька кухня також використовує гранат: це салати з зернами, інші блюда, і в Іспанії інколи додають його у салати або десерти.

У високій ресторанній кухні гранат теж може виступати як модуль смаку й кольору: зернятка додають до салатів для кольорового контрасту, гранатовий сироп або редукцію - як соус до м’яса або риби. Готують гірчично-гранатовий дресінг, маринади, десерти з гранатовим желе.

У "ф’южен" і сучасній кухні часто використовують гранат як елемент кислотності або для створення декоративних бульбашок.

Правда, очищення граната - це доволі неприємний процес: багато плям, зернятка можуть розлітатися, частина соку губиться, руки забруднюються. Але існують швидкі методи очищення цих плодів, котрі скорочують втрати ягід, зменшують розбризкування соку, економлять час, дають акуратний вигляд зернят, особливо якщо ви готуєте для гостей чи на професійну кухню.

Тож до ТОП-способів швидкого очищення граната належать такі:

- ударити та відбити: для цього розділіть гранат на дві половини, тримайте половину зверху, злегка ударяйте по шкірці з тильного боку кухонною ложкою - зернятка повинні висипатися в миску. Це дуже швидко, й зерна виходять великими, мінімум пошкоджень.

- "розкриття по четвертинках": потрібно зробити надрізи з боків (вертикальні), але не різати до кінця, злегка розкрити "гілочки", потягнути всередину й вийняти зернятка.

- ще один метод - замочування у воді  : треба розрізати гранат під водою (у мисці з водою) й розділяти зернятка пальцями під водою. Зернятка осядуть, а біла оболонка (альбедо) спливе. Вийде мінімум бризок, залишаться чистими руки, легко відокремлювати оболонку.

- склянкою та "ударом кришки": можна покласти гранат зверху отвору склянки (обернути кільцем тканини чи плівкою), розрізати зверху й натиснути, щоб зернятка опали у склянку.            Це корисно, якщо зерна треба відразу поміщати у рідину чи посуд із вузьким отвором.

- скручування й видавлювання: для цього метолу треба розрізати верхню частину (шапку граната). Злегка прорізати по колу, потім обережно скрутити половини одна від одної, щоб "суцвіття" розійшлося, потім видавити зернятка пальцями чи ложкою.         Це підходить, якщо гранат дуже стиглий.

Кожен із цих способів дозволяє знизити використання ножа при очищенні гранатів, мінімізувати пошкодження зернят і втрату соку, а також збільшити вихід чистих зерен.

Віра Коваленко