Часто можна почути обурення від людей старшого віку: «Ми з подругою працювали на одній роботі, маємо однаковий стаж і заробіток, але її пенсія вдвічі більша! Як так може бути?» Це питання болюче й водночас дуже показове – адже воно відкриває одну з головних проблем сучасної пенсійної системи України.

Фахівці з пенсійних питання визнають, що дійсно існує суттєвий розрив між розмірами пенсій залежно від року їх призначення. Пенсіонери, які мають однакову заробітну плату і працювали однакову кількість років, тобто мають однакові пенсійні права, можуть мати різні розміри пенсій в залежності від року її призначення.

Причина – в формулі нарахування пенсії. ЇЇ головна і визначальна складова – базова заробітна плата для нарахування пенсії. Завдання цього показника – «осучаснення» зарплати, яку колись отримував пенсіонер. Але він не однаковий для різних поколінь. Після пенсійної реформи 2017 року базовий показник було оновлено. Законом сьогодні встановлено, що для тих, хто пішов на пенсію до 1 жовтня 2017 року – базою є  середня заробітна плата, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки, а для тих хто виходить на пенсію сьогодні – середня заробітна плата (дохід) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022, 2023, 2024 роки. Так начебто логічно, поки не подивишся на цифри. Для тих, хто пішов на пенсію до 2017 року, базою для нарахування пенсії є 3 764,4 грн, а для сьогоднішнього пенсіонера – 15 057,09 грн. Різниця є глобальною – майже у 5 разів.

Через таку різницю навіть люди з однаковими трудовими заслугами отримують абсолютно різні виплати. Наприклад, людина отримувала зарплатню удвічі вищу за середню і мала стаж 35 років, основна (страхова) пенсія буде становити у особи, яка вийшла на пенсію в 2011 році – 2635,08 грн;  2021 році – 6383 грн; 2023 році – 8566 грн, у 2025 році – 10539,96 гривні. Тобто розрив майже чотирикратний – лише через різницю у даті виходу на пенсію.

Ба більше, людина з понад 30 років стажу, яка вийшла на пенсію до 2021 року, може отримувати меншу пенсію, ніж та, яка має лише 20 років стажу, але вийшла на пенсію у 2024 році.

Індексація мала б виправити ситуацію, але й вона має свої вади. З 2019 року пенсії щороку перераховуються за спеціальною формулою: 50% від зростання інфляції та 50% від зростання середньої зарплати. Звучить справедливо, та на практиці така формула не встигає за реальним зростанням цін і знецінює пенсії, що були призначені раніше.

Це породжує відчуття несправедливості: люди, які чесно працювали десятиліттями, опиняються у гіршому становищі, ніж ті, хто лише нещодавно вийшов на пенсію.

Такі перекоси не лише демотивують людей офіційно працювати й сплачувати внески, а й підривають довіру до пенсійної системи загалом. Вона стає складною, непрозорою і незрозумілою навіть для фахівців, не кажучи вже про пересічних громадян.

І постає логічне запитання: чи може існувати система, де всіх оцінюють за одним, чесним принципом – незалежно від року виходу на пенсію?

Ця модель давно успішно працює у країнах Європи – Німеччині, Франції, Словаччині, Румунії, Хорватії

Її ідея проста і зрозуміла: кожна людина протягом життя заробляє пенсійні бали. Їх кількість залежить від:

• тривалості стажу – скільки років людина працювала офіційно;
• розміру зарплати – тобто від того, які внески вона сплачувала до Пенсійного фонду.

Усі ці бали накопичуються на персональному рахунку. Коли людина виходить на пенсію, кількість балів просто множиться на єдину для всіх вартість одного бала, яка оновлюється щороку.

І головне – ця формула єдина для всіх, незалежно від того, у якому році хтось вийшов на пенсію. Але при цьому вона враховує і стаж, і зарплату — тобто справжній внесок людини у свій трудовий шлях.

Так просто, так чесно, і так зрозуміло.

Українська пенсійна система потребує оновлення. Не косметичного, а глибокого й чесного. Люди мають бачити: чим довше і сумлінніше вони працюють, тим більшою буде їхня пенсія.

Бо пенсія – це не милостиня і не «подарунок від держави». Це заслужена винагорода за роки праці. Це показник гідності. Це віра у завтрашній день.