У нашій компанії, оцінюючи кадрові перспективи галузі, ми оперуємо терміном "інженерна пустеля". Його суть – у критичній нестачі кваліфікованих інженерів, конструкторів, технологів, організаторів виробництва. А також у відсутності спільної системної відповіді держави і бізнесу на цей виклик.

Мотивовані кадри

Нестача кваліфікованих кадрів, напевно, найгостріший виклик національному ОПК (за даними різних громадських організацій, в Україні дефіцит спеціалістів становить понад 4 млн людей). Ідеться про робітничі та інженерно-технічні спеціальності. Проблема системна, оскільки галузі бракує, зокрема і через мобілізацію, як підготовлених фахівців, так і мотивованих учнів та студентів, готових за два-три роки влитися в оборонну екосистему.

Боротьба за фахівців відбувається на усіх рівнях, починаючи з університетів. Провідні українські та міжнародні компанії, серед яких і УКР АРМО ТЕХ, готові залучати до співпраці здібних студентів інженерно-технічних спеціальностей вже з третього-четвертого курсу.

Нас цікавлять не тільки вузькопрофільні спеціалісти. Маємо позитивний кейс, коли фундаторами першої черги нашого виробництва стали спеціалісти-енергетики, релоковані з Донеччини. Технічне мислення, конструкторське бачення та відповідні навички часто важливіші за профільний диплом. Але найголовніше – відчути в кандидатові готовність обрати ОПК як базовий професійний напрям.

Відверто скажу, останнє відбувається нечасто. Тому навіть попри системну співпрацю з технічними вишами, для виробників вважається за успіх щороку залучати двох-трьох перспективних випускників. Більше – важче через брак мотивації у студентів і пов'язане з цим небажання зростати в професії.

ОПК як двигун відродження чи слабка ланка

Ситуація виглядає тривожною з огляду на реалії найближчих 10 років, коли Україна і світ нарощуватимуть військові потенціали. За будь-якого розвитку подій у цій війні нам доведеться тривалий час забезпечувати себе і, можливо, союзників озброєннями і військовою технікою. Як для ведення активних бойових дій, так і формування стратегічних оборонних запасів.

Цей виклик вимагає наявності в ОПК країни якісної кадрової основи, а також системи підготовки і перекваліфікації фахівців в інтересах оборонних індустрій. Без швидких системних рішень існує висока ймовірність того, що технологічне просування ОПК, досягнуте нами у перші роки великої війни, гальмуватиме. Відтак галузь, замість того, аби стати двигуном відродження країни, може виявитися слабкою ланкою.

Невтішний стан із кадровим забезпеченням виробничої сфери підтверджується дослідженням KSE, за яким у 2024-му 63% українських підприємств повідомили про значні труднощі з підбором персоналу. Наведений показник свідчить про критичне падіння загальної економічної продуктивності. У більшості секторів економіки зайнятість скорочується.

Від "пустелі" до "оази": три стратегічні напрями

Аби перетворити інженерну та робітничу "пустелі" на "технологічну оазу" варто відпрацювати три стратегічні напрями: залучення наявних кадрів, з різних причин незадіяних в економічних процесах, системну підготовку молодих спеціалістів та політику довгострокового утримання фахівців.

Залучення у галузь наявних кадрів вимагає економічних та соціальних важелів. Зауважу, що провідні українські компанії наразі здебільшого забезпечують умови праці та рівень винагороди, співставні з європейськими виробниками з урахуванням вартості життя в Україні та інших країнах.

Але наявних на ринку фахівців не вистачає на всіх, попри готовність компаній платити претендентам конкурентну зарплатню. Тому певний резерв ще можна віднаходити у неохоплених увагою соціальних групах. Ідеться про жінок з відповідною освітою (наразі в Україні 82% зі 100 тисяч зареєстрованих безробітних становлять жінки, а середній безробітний українець – це жінка 36-54 років з вищою або професійно-технічною освітою), фахівців з числа внутрішньо переміщених осіб, спеціалістів інших галузей, зацікавлених перейти у більш перспективний напрям, зрештою іноземців.

Демобілізація військових інженерів

Для збереження кадрового потенціалу та його ефективного використання варто розглянути можливість демобілізації кваліфікованих спеціалістів або їх цільового відрядження на оборонні підприємства. Це сприятиме кадровому забезпеченню підприємств ОПК і загалом посилить інтеграцію військової, наукової та виробничої сфер.

За даними Інституту досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки НАН України, за останні 5 років кількість молодих дослідників в країні зменшилася на 33,7%. Міністерство освіти вже розробило нову методику атестації наукових установ та університетів, що дозволить, за планом, отримати найкращим з них додаткове фінансування на закупівлю обладнання та підтримку власних науковців. Це обнадійливі кроки, і їх потрібно більше у різних напрямах.

Удосконалення системи підготовки молодих спеціалістів – ключове завдання, від реалізації якого залежить технологічна спроможність і захищеність нашої країни у наступне десятиліття. Наразі кадрова ситуація у галузі не відповідає масштабу викликів. Потрібні зміни, оскільки попри стабільну кількість випускників технічних вишів, бажання працювати за фахом у них є вкрай низьким, а кваліфікація часто не відповідає реальним вимогам виробництва. Отже, потрібен час для їхньої адаптації та розкриття і розвитку компетенцій. Причина – слабка професійна орієнтація на шкільному рівні і брак системної співпраці освітян та промисловців.

Реформа старшої школи як чинник кадрових інновацій в ОПК

Сподіваюся на системне покращення ситуації внаслідок реалізації реформи "Нова українська школа" у частині запровадження профільного навчання для старшокласників з 2027-го. Учні обиратимуть профілі навчання в академічних ліцеях або професійних коледжах, що відповідають їхнім особистим уподобанням. Після закінчення професійного коледжу студенти зможуть виходити готовими спеціалістами на ринок праці, зокрема – оборонних індустрій, або продовжать навчання в університетах. Таким чином Україна перейматиме європейський досвід впровадження у школах профорієнтаційних програм, що популяризують робітничі та інженерні професії.

Важливо налагоджувати системну комунікацію підприємств ОПК з університетами та профтехучилищами. Запроваджувати систему дуальної освіти, що поєднує теоретичне навчання та практичні заняття на виробництві, аби учні та студенти зі старту усвідомлювали професійні переваги і мали нагоду отримати зайнятість після закінчення навчального закладу.

Ці кадрові інновації виглядають перспективними, з огляду на запит індустрій та підтримку реформи старшої школи з боку 85% старшокласників та їхніх батьків, про що свідчить дослідження КМІС на замовлення Швейцарсько-українського проєкту DECIDE — "Децентралізація для розвитку демократичної освіти".

Виробничі "університети" та спільнодія

Знаю, що провідні українські компанії готові системно співпрацювати з професійно-технічними училищами та коледжами, сприяти в адаптуванні навчальних програм під виробничі потреби, пропонувати практику та зайнятість мотивованим випускникам.

Перспективний напрям – організація приватними компаніями навчальних центрів робітничим професіям на власних виробництвах. В УКР АРМО ТЕХ потребу у кваліфікованих робітниках значною мірою забезпечуємо за рахунок внутрішнього навчання. Навчаємо "з нуля" або з певного професійного рівня за інтенсивними, скороченими програмами, орієнтованими на швидке отримання практичних навичок. Основа нашого виробництва – зварювання, і ми на шляху створення власної лабораторії і навчального комбінату.

Актуальний формат – практика наставництва, коли досвідчені робітники навчають новачків безпосередньо на робочому місці, та перекваліфікація співробітників.

В умовах війни критичними чинниками є гнучкість, готовність інвестувати у навчання та перекваліфікацію, розширення кола потенційних працівників та покращення умов праці. Для цього потрібна якісна пропозиція навчання, умови для постійного профрозвитку, визначені фінансові стимули.

PS

З усіх можливих "stress testing" війна — найжорсткіший. Для оборонної індустрії – критично жорсткий. Вона функціонує в умовах багаторазового перевищення визначених меж стійкості. Втім, війна не завжди зумовлює фатальні виклики. Спільні зусилля, гнучка державна політика та управлінська адаптивність компаній здатні переважити очевидні ризики і прискорити зростання галузі.

Геннадій Хіргій