Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Олексія Назарчука.

Фанат кропивницької «Зірки» Олексій Назарчук, який знаходився на початку повномасштабної війни в Польщі, але відразу повернувся в Україну і став на захист Батьківщини, загинув 9 жовтня 2024 року в Часовому Яру на Донеччині. Його прах згодом був розвіяний над Холодним Яром. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Трибуну героїв.

Олексій Назарчук народився 30 березня 1997 року в селі Піщаний Брід Новоукраїнського району на Кропивиччині. У восьмирічному віці Олексій разом з родиною переїхав спочатку до міста Помічна, а згодом – до Кропивницького. Навчався він у школі №26, а після того – в професійно-технічному училищі №12 міста Знам'янка за спеціальністю «помічник машиніста тепловоза». В дитинстві хлопець захоплювався футболом. А ще йому подобалася зброя і все, що з нею повʼязано. В юнацькому віці Олексій також займався тхеквондо і страйкболом.

До складу колективу Howl Volcano Firm (HVF), який підтримує «Зірку», юнак приєднався в 2018 році. До того починав свій фанатський шлях в іншому колективі, але згодом був радо прийнятий жовто-зеленим сектором. За спогадами одноклубників, Олексій з великим задоволенням приходив на матчі і віддавався підтримці клубу абсолютно. Його авантюрний і піратський норов дуже органічно виливався у справі колективу і почувався він, як риба у воді.

Кайфував Олексій від загальних тренувань, від можливості гарно поспарингувати і підвищити свої навички. Абсолютно спокійно можна сказати, що Фріц, як називали хлопця в довколафутбольному середовищі, був справжній бретер і флібустьєр, який отримував задоволення від будь-яких авантюр, будучи Вулканом в душі і по життю.

У 2015 році Назарчук пройшов військову строкову службу в лавах Збройних сил України. Служив він у 2-му Президентському полку. Після служби Олексій працював в будівельній компанії «Оліс-Груп», далі – головним сироваром в сироварні «Лісова коза».

Фріц був цілеспрямованою людиною з активною життєвою позицією. Окрім участі в довколафутбольному русі, Олексій був очільником Кропивницького осередку Всеукраїнської громадської організації «Сокіл», проводив вишколи і патріотичне виховання для молоді Кропивницького, любив своє місто.

Близькі згадують, що Фріц готувався та ставав воїном з юності. Він серйозно цікавився українською та античною історією, скандинавськими традиціями. Особливу увагу Олексій приділяв історії Української повстанської армії та Холодного Яру.

На момент початку повномасштабного вторгнення Назарчук жив і працював у Польщі, проте вже 26 лютого повернувся додому, незабаром долучившись до батальйону «Карпатська Січ», у складі якого брав участь у звільненні Київщини та Харківщини, за що був нагороджений відзнакою Київського міського голови «За сприяння обороні Києва».

Згодом Олексій приєднався до 5-ї ОШБр ЗСУ, боронив Донеччину. Служив він на посаді командира відділення взводу роботизованих платформ роти вогневої підтримки. У серпні 2023 року воїн отримав поранення і знову повернувся в стрій.

Загинув Олексій Назарчук 9 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання неподалік Часового Яру на Донеччині. Влучання ворожого дрона обірвало його життя разом з трьома побратимами.

18 травня 2025 року Олексієві був встановлений горельєф у Холодному Яру, історія якого надихала воїна за життя. Тепер він удостоєний бути в рядах найкращих. Прах його розвіяли там же, над Холодним Яром.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.