Ігор Шестков. Вторгнення. – К.: Друкарський двір Олега Федорова, 2025Коли ми кажемо про відсутність конкретних рекомендацій в автора, то наступна книжка – саме з цієї галузі "чистого досвіду". Що взагалі можна рекомендувати, коли уява заворожена макабричним сюжетом, який щоразу підтверджується самим життям? Будучи схоже, ви праві, на попередження. Адже мова у "Вторгненні" Ігоря Шесткова - про наше трагічне сьогодення, матеріалізоване у вигляді фантазій берлінського автора, який свого часу втік з  СРСР. Тож його фантасмагорична антиутопія, присвячена вторгненню російських військ у Німеччину, і має навіть не "пророчий" чи "актуальний" характер щодо сьогоднішньої нашої дійсності, а цілком "класичні" передумови. Хіба свого часу вже не ділили таким самим чином повоєнний світ? Хіба, поділивши, не підтримували танками тамтешню "демократію"? У сьогоднішніх агресорів ця тема давно вже стала мемом зі сценки між Трампом і Путіним, який на питання першого "що ви робите в Білому домі?" відповідає, мовляв, офіс тут знімаємо. Так само за сюжетом "Вторгнення", росіяни увійшли до Берліна цілком легально – на заздалегідь придбану агентами злітну смугу ("офіс знімаємо", еге ж) приземлилися вантажні літаки, з чиїх черев почали виповзати танки, які й рушили знайомим ще з 1945-го маршрутом. "Проїхали і повз мій одинадцятиповерховий будинок на Фалькенбергер шосе, - розповідає герой. - Ніякого опору ніхто їм не чинив і на шляху до центру. Навпаки, я помітив групки берлінців, що стояли на узбіччі і привітно махали руками механікам-водіям, що висунули з люків свої шоломасті бошки. Деякі кидали убік гуркітливих  машин квіти. Звідки вони взяли? Квіткові магазини давно закриті. Хто вони, ці зрадники? Німецькі ліві, які так і досі нічого не зрозуміли? Зелені? Колишні агенти ШТАЗІ? Путінські засланці? Ні, це були "російські німці" та їхні російські дружини, яких Німеччина впустила, щоби расово компенсувати турецьку популяцію". Що було далі, неважко здогадатися, але краще вже прочитати.Джек ель Хай. Нацист і психіатр. Доленосна зустріч напередодні Нюрнбергу. – К.: Наш Формат, 2025"Психіатр цілком міг задовольнятися тим, що нацисти - психопати, а зло банальне, як згодом напише Арендт, - дізнаємося ми подробиці цієї історії. - Чи що їхній прихід до влади уможливила сама німецька культура. Однак висновок, якого він дійшов, не давав йому спокою: керівництво нацистської Німеччини вчиняло звірства і закривало на них очі завдяки рисам, які притаманні багатьом людям у багатьох країнах світу. Нацисти справді скористалися суспільними настроями. Але вони "не унікальні". Тож героя книжки Джека ель Хая "Нацист і психіатр"  призначили головним психіатром Нюрнберзького процесу, де він встановлював осудність 22 в'язнів-нацистів, які мали от-от постати перед трибуналом за скоєні Третім Райхом звірства.  Центральною темою книжки є своєрідний поєдинок умів, у якому психіатр зійшовся з Ґерманом Ґерінгом та який, зрештою, наклав відбиток на життя і смерть кожного з них. Також нам розкриють важливі деталі судового процесу та біографій обвинувачених, а ще глибокі питання, що постали перед головним героєм під час та після діагностування Ґерінга, Гесса, Розенберґа, Ріббентропа, Кейтеля та інших. Що об'єднувало підсудних? Чи всі вони мали психічні відхилення та вроджені схильності до жорстокості? А головне - чи існує насправді "психотип нациста", або ж нацистом за певних умов може стати кожен? "Саме страх смерті, який проявлявся, зокрема, в тому, що консультували Гітлера п’ять лікарів паралельно, допоміг Келлі зрозуміти, як той ставився до самогубства, - нагадує автор. - Спершу він забороняв будь-які розмови на цю тему в його присутності. Навіть коли у війні стався злам і німці почали втрачати позиції, Гітлер повторював: "На самогубство йдуть тільки слабаки чи дурні". Та нацисти зазнавали поразки за поразкою, а його здоров’я погіршувалося, тож думка фюрера поступово змінювалася. Наприкінці 1944 року він відчув тремор і слабкість у лівій руці й нозі: лікарі класифікували його стан, як істерію, "він почав говорити, що розуміє хворих, які накладають на себе руки через тривалу хворобу. Він дуже боявся, що недуга пошириться і на праву руку, - писав Келлі. - Якось він прямо сказав: якщо так станеться, він накладе на себе руки".Джоді Ревенсон. Гаррі Поттер: розкадрування. - К.: ArtHuss, 2025Гра слів у назві нашої добірки щодо оригіналу – це не жарт, а уточнення жанру книжки. Адже "розкадрування", про яке насправді мова – це справжнє "розкодування", "розтаємничення" звичного образу. Тож "Гаррі Поттер: розкадрування" Джоді Ревенсон – про те, як створювались легендарні фільми про улюбленого героя. Тобто це можливість зазирнути за куліси видатної історії, адже тут зібрані розкадрування до всіх 8 фільмів. "Книжка містить сцени й локації з усіх восьми фільмів про Гаррі Поттера - від Гоґвортсу й Барлогу до Алеї Діаґон, - зауважує авторка. - У цій спеціалізованій добірці ви дізнаєтеся, як креативні художники уявляли собі унікальність чарівного світу та робили свій внесок у створення деяких відомих персонажів, місць, локацій та подій у фільмах. Також наведено вичерпну колекцію розкадрувань з новаторських фільмів про Гаррі Поттера, сповнену витончено деталізованих залаштункових малюнків, що відображають творчий розвиток чарівного світу". Загалом у книжці понад 350 сторінок деталізованих розкадрувань і коментарів від учасників творчого процесу, і навіть деякі розкадрування, які не увійшли до фільмів. Це видання - чудовий подарунок не лише для фанатів Гаррі Поттера, а ще й для художників-розкадрувальників та кінематографістів. Це змога побачити процес створення культової серії від найперших ескізів до фінальних рішень.Карл Трумен. Еволюція сучасної ідентичності: культурна амнезія, експресивний індивідуалізм і шлях до сексуальної революції. – К.: Наш Формат, 2025У цій книжці, крім романтизму, психоаналізу, соціальних і політичних рухів ХІХ-ХХ століття включно з сексуальною революцією 1960-х, що змінила норми сексуальної поведінки – ще й глибокий аналіз важливих питань сучасності: політики ідентичності та експресивного індивідуалізму, абортів, одностатевих шлюбів, трансгендерності, порнографії та мови ненависті. Автор нагадує, як ще кілька десятиліть тому питання сексуальної та гендерної ідентичності, права ЛГБТК+ та можливості самовираження сприймалися інакше, а нинішні уявлення про свободу здавалися дивними й навіть парадоксальними. Таким чином, "Еволюція сучасної ідентичності" Карла Трумена – про те, як ідеї видатних мислителів і культурних діячів сформували сучасність та якими будуть їхні історичні наслідки. "Нарешті, ще одна особливість сучасності, раннім й авторитетним передвісником якої є ідеї Маркса, - додає автор, - це скасування дополітичного. Вважаючи, що людську ідентичність формують економічні зв’язки, а історія є політичною боротьбою, яку визначили економічні зв’язки, Маркс надає політичності всім людським намірам. Усе, від релігійних організацій до сімейного укладу, є політизованим. У світі Маркса немає особистого, дополітичного простору. Для сьогоднішнього світу це звична річ: усе політизовано, від дитячих садочків і загонів дівчат-скаутів до установ з усиновлення, спортивних команд і поп-музики".Михайло Бриних. Шахмати для дибілів. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2025У цій книжці - два твори з прозового циклу "Шахмати для дибілів": однойменний "роман виховання", в якому "мальчік Міша" та його наставник доктор Падлюччо починають тернистий шлях до "чисто шахматного Грааля", і гостросюжетна повість "Хрустальна свиноферма", що оповідає про метафізичне протистояння головних героїв та натурального зла. Про шахи, звісно, цікавіше, бо це екстракт авторського стилю. "Усі фігури в шахматах мають одну спільну рису – їхня сутність надьожно упрятана в геометричній умовності. – дізнаємося подробиці гри. – От, шо таке ладья? Обична бочка, циліндр по-правильному. А пішак? Ножка, кругла перепонка, шарік. Якесь гамно на палочці, їй-богу. Слони, ферзі та королєви різняцця між собою тіки розміром, в усьому іншому – точно такі ж угрюмі варіациї на тему обеліска, увінчаного жирною птічкою, яка то тужицця, то розправляє крила. Ітак, усі фігури в шахматах условні й симетричні, за винятком одної. Коня". Втім, боятися коней, свиней та іншої живності з тієї самої сюжетної шахівниці не варто, бо, по-перше, як визнає сам автор, для належного прочитання "Хрустальної свиноферми" якихось особливих шахових знань читачеві взагалі не треба, і будь-які розумування слід сприймати за необов’язковий жанровий орнамент. Це, все ж таки, шаховий, чи пак спортивний трилер, а спорт – це завжди мир. От лишень з іншого, літературного світу. Загалом цей "шаховий" екзерсис не те щоб не для читачів із слабкими нервами, але ніби як для внутрішнього користування сучасної богеми. Тобто, для того прошарку людей, основне зусилля яких завжди зосереджувалося в їхньому способі життя, що будується за правилами, нікому до пуття не знаними. Наприклад, в цьому випадку ми маємо справу з особливим середовищем, яке репрезентує побутову "народну" мову (суржик), а не авторський текст. Тому "Шахмати для дибілів" – це навіть не пародійний варіант горезвісного "українського" епосу, а всього лише задзеркалля "сучасної" культури.