Еспресо звернувся до юристів за роз'ясненням, які є основні підстави для надання такого звільнення, які труднощі виникають на практиці й кого вважати найближчими родичами. Деталі розповідала адвокатка Дар'я Тарасенко.Серед основних підстав, за якими можуть звільнитись зі служби військовослужбовці є необхідність здійснення постійного догляду за одним із батьків або батьків дружини чи чоловіка, які мають інвалідність. Також сюди відносять необхідність постійного догляду за дружиною або чоловіком з інвалідністю I чи II групи або за іншими членами сім’ї другого ступеня споріднення, які мають інвалідність I чи II групи.Для всіх трьох підстав обов’язковими є такі документальні докази, як наявність інвалідності в особи, за якою здійснюється догляд, підтвердження родинних зв’язків, документальне підтвердження потреби у постійному сторонньому догляді.Однак на практиці усе виглядає геть по-іншому, а часом, зазначила Дар'я Тарасенко, літні батьки і взагалі можуть не дочекатись помочі від своїх близьких через певні бюрократичні нюанси."Саме з останнім пунктом, а саме – підтвердження потреби у постійному сторонньому догляді, найчастіше виникають труднощі. Раніше в Україні не існувало єдиної затвердженої форми висновку медичної комісії, де було б прямо зазначено, що людина потребує постійного стороннього догляду. Хоча деякі медичні документи фактично містять таку інформацію, там часто відсутнє конкретне формулювання. Через це військові стикаються з відмовами у звільненні, навіть коли реальна потреба в догляді очевидна.Верховний Суд визнавав, що такі висновки можна використовувати як підтвердження, але на практиці проблеми все одно виникали", – ділиться досвідом Тарасенко.Очікувані зміниНещодавно Кабінет Міністрів ухвалив зміни, які, зокрема, стосуються порядку призначення компенсації за догляд. І хоча вони формально спрямовані на інші питання, у цих змінах видно натяк на оновлення системи оформлення висновків."Міністерство охорони здоров’я, за словами фахівців, уже кілька років готує єдину форму висновку, де буде чітко вказано: "Потребує постійного стороннього догляду". Це дозволить зняти більшість суперечок і уніфікує підхід до таких випадків", – пояснює фахівчиня.Окрім того, у випадках, коли інвалідність встановлюється не через МСЕК, а через експертні команди, у висновку також є окрема графа про потребу в постійному сторонньому догляді. Якщо в ній зазначено, що особа потребує такого догляду, то питання підтвердження вважається закритим.Однак, важливо знати про це заздалегідь. Коли сімейний лікар оформлює направлення для встановлення інвалідності, він повинен вказати, що потрібно розглянути обидва питання, а це – встановлення групи інвалідності і визначення потреби в постійному сторонньому догляді."Якщо лікар цього не зробить, експертна команда оцінюватиме лише перше питання. Ця нова процедура діє відносно недавно, з цього року. Тому, якщо людина лише починає процес оформлення інвалідності, варто відразу попросити лікаря включити обидва запити у направлення. Це зекономить час і допоможе уникнути повторних звернень", – додає адвокатка.Коли звільнення через догляд стає випробуваннямФахівці припускають, що найкращим варіантом був би єдиний документ, у якому водночас зазначено і групу інвалідності, і факт потреби в постійному сторонньому догляді. У такому випадку військовослужбовцю не довелося б збирати окремо два документи –  довідку про інвалідність і висновок лікарсько-консультаційної комісії (ЛКК).Якщо ж у витягу з експертної команди або МСЕК відсутня інформація про догляд, необхідно отримати додатковий висновок ЛКК. Такий документ є обов’язковим не лише для випадків догляду за дружиною чи чоловіком, а й за будь-яким іншим родичем.На перший погляд, каже Тарасенко, процедура отримання висновку ЛКК не є тривалою, зазвичай її можна пройти за кілька днів. Та головна проблема полягає не в часі, а в небажанні медиків видавати ці висновки. "Лікарі часто побоюються нести відповідальність, адже розуміють, що такі документи можуть стати підставою для звільнення з військової служби чи отримання відстрочки. Через це навіть у випадках, коли хвороба очевидна, медичні комісії відмовляють. Особливо, якщо ситуація не виглядає "чорно-білою" – людина пересувається, хоч і з труднощами, або потребує допомоги не постійно, а лише періодично. Коли мама лежача, то висновок дадуть без питань. А якщо вона ходить, але дуже важко і не може самостійно виходити з дому, часто відмовляють, кажуть, що постійного догляду не потребує", — розповідає юристка.Є чимало випадків, коли люди не можуть отримати необхідні висновки, навіть за наявності тяжкої хвороби."Наприклад, жінка з онкологічним захворюванням має інвалідність і проходить курси хіміотерапії в іншому місті. Її син-військовий змушений супроводжувати її на лікування, адже самостійно вона не може дістатися до медзакладу. Однак у проміжках між курсами мати почувається відносно стабільно, тому формально вона не потребує постійного стороннього догляду. У такому випадку підстав для звільнення військовослужбовця немає, навіть якщо він фактично допомагає щодня".Ще один бар’єр – "інші родичі"Є ще один важливий момент, каже адвокатка, якщо йдеться про догляд за літніми батьками."Догляд за дружиною чи чоловіком з інвалідністю, то тут наявність інших родичів не має значення. Але коли мова про батьків, бабусю чи дідуся, закон передбачає – звільнення можливе лише за умови відсутності інших членів сім’ї першого або другого ступеня споріднення, або якщо ці родичі самі потребують постійного догляду за висновком ЛКК. Тут починаються складнощі. Адже формально майже в кожної людини є якісь родичі. Та хто саме вважається "членом сім’ї" у такій ситуації  –  питання дискусійне".Згідно з податковим кодексом визначає перший ступінь споріднення це діти, подружжя, батьки. Другий ступінь споріднення  – брати, сестри, бабусі, дідусі, повнолітні онуки.Натомість Сімейний кодекс має інше визначення –  членами сім’ї вважаються ті, хто фактично проживає разом і веде спільний побут.Через цю розбіжність виникають суперечки."От, наприклад, є мама похилого віку з інвалідністю і її брат, який живе в іншій області. Формально він родич другого ступеня, але ж вони не проживають разом. Чи вважати його членом сім’ї? Військова частина скаже, що так. І відмовить", — пояснює експертка.Таким чином, навіть коли сім’я реально потребує допомоги, відсутність чітких критеріїв і єдиної медичної форми часто стає причиною відмов у звільненні або затримок у процедурі.Очікується, що розробка нових стандартів Міністерством охорони здоров’я допоможе спростити цей процес і захистити права військових, які сумлінно виконують свій обов’язок, але мають вагомі сімейні обставини.