Європарламент ухвалив резолюцію, якою закликав країни ЄС збивати російські літаки у разі порушення їхнього повітряного простору. Це – сигнал не лише Путіну у Москву, а й до цілої низці європейських столиць, де досі лише мляво спостерігають за російськими порушеннями й обмежуються пресрелізами у дусі: «ми підняли в повітря літаки».

Минулого тижня у Копенгагені відбувся саміт ЄС. Там європейські лідери мали вирішити, як реагувати на російські провокації проти себе, як будувати «стіну дронів» на східних кордонах і як продовжувати підтримувати Україну у війні на виснаження. Але замість конкретних рішень – лише критика самої ідеї багаторівневого захисту від повітряних атак і суперечки про гроші.

Сьогоднішнє мирне життя всіх країн ЄС без винятку тримається лише на одному запобіжнику – українській армії. Якщо умовно «виключити» українського солдата з цього рівняння, що залишиться в Європі?

Росія зробила висновки зі свого досвіду війни. Вона перебудувала економіку, запустила наукові та дослідницькі програми переозброєння, фінансує військові стартапи, аналізує й удосконалює тактики на полі бою. Отримані в ході війни навички – у повітряній, інформаційній і гібридній війнах – Москва вже зараз застосовує проти країн ЄС. І ми бачимо, що жодна європейська держава не має сил, здатних цьому реально протистояти. При цьому Путін уже відкрито називає головним ворогом Росії саме Європу, а не США, як раніше.

У цих умовах Європа повинна якнайшвидше готувати власні армії до захисту від Росії або ж посилювати підтримку України та її Збройних сил – щоб російська армія була зупинена якомога далі від кордонів ЄС. Якщо не робити нічого, далі буде лише гірше – і значно швидше, ніж здається.

Путін відверто зневажає Європу, вважає її слабкою й безвольною. За оцінками економістів, у нього достатньо фінансових ресурсів, щоб дозволити собі ще одну «війну малої інтенсивності». Гібридна повітряна війна проти НАТО – з «випадковими» російськими літаками, дронами чи ракетними ударами – ідеально підходить під цей сценарій. І, схоже, її непомітний початок ми вже спостерігаємо з початку осені.

Насправді ніхто не може з упевненістю сказати, чи захищатимуть США своїх європейських союзників у випадку прямого вторгнення Росії. Стаття 5 Угоди про НАТО не зобов’язує відправляти війська – йдеться лише про «вжиття дій, які вважатимуться необхідними». Тобто, теоретично, кілька постів у соцмережі Truth Social також можуть бути визнані достатніми для виконання зобов’язань, якщо їх автор так вирішить.

Тому рішення Європарламенту про посилення захисту повітряного простору ЄС і дозвіл на збиття російських літаків – це важливий політичний сигнал. У Європі зростає кількість політиків і експертів, які розуміють небезпеку пасивності.

Бажання деяких країн ЄС заощадити на власній безпеці – навіть ціною українського опору – фактично робить Європу мішенню для майбутньої агресії. Тоді як приклад України доводить: лише сила гарантує виживання.