Сказати, що хтось очікував від колишнього радника Офісу президента чогось іншого, — це собі брехати. Адже ще маючи повноваження, ця особа відверто замилювала очі українцям обіцянками, що два-три тижні й все завершиться. І це завдало страшного удару по мобілізації, бо навіщо ж ставати добровольцем. Той же Арестович довго переконував, що Україні варто було погодитись на капітуляцію в Стамбулі. То була б ганьба, і російські війська під Києвом стояли б на регулярній основі та впливали на нашу внутрішню політику. І третє — саме наближеність до Єрмака та Зеленського надавала Олексію ореолу цілого "старшого радника", і тому його байки масово тиражували західні медіа. Нинішній Арестович уже перебуває під санкціями й взагалі став синонімом "токсика". Утім не втрачає надії дурити свою паству і монетизувати свої послуги балакаючої голови — свого часу у нього вийшло стати "військовим експертом" за часів Порошенка, а за Зеленського взагалі стати "заспокійливим". Тож Олексій зараз у пошуку спонсора. Показові виступи у Собчак можуть бути нічим іншим, як спробою Арестовича продатися дорожче. А Ксюша висловила свою зневагу до запроданця, використавши старі методи вербування російських спецслужб. Показала уривок пікантного відео, і спитала, чи то не Арестович раптом?Насправді те, що ми побачили у російської пропагандистки, чітко показує, що Арестович не те, що не тягне на новий аватар Медведчука, а навіть не дотягує до Шарія чи, прости Боже, навіть до покійного Олеся Бузини. Чи світить щось Арестовичу на виборах? На щастя, ні. Ті пані, які хотіли він Олексія по дитинці, — давно змінили фаворита або живуть нарешті своїм життя. Соціологія показує, що антирейтинг Арестовича пасе задніх на одному полі хіба зі старожилами — Юрієм Бойком та Юлією Тимошенко. За чинним законодавством "Люся" теж не має права балотуватись на жодних виборах. Тут дуже допомагають накладені президентом Зеленським санкції від 1 травня 2025 року. Друге, у 2023 році Арестович фактично без підстав виїхав з України, але точно не перебуває у відрядженні чи на лікуванні.Читайте також: Арестович заколихує "ждунів"Як пише експертка з виборів та голова правління Громадянської мережі "Опора" Ольга Айвазовська, "він порушив ценз осідлості й не проживає у країні у визначений Конституцією, а не просто законодавством про вибори, термін. Я не вірю, що будь-які довідки та висновки можна докласти до цієї статті та закрити. І він це знає, звісно".Тому мета вилазок Арестовича та йому подібних на інтервʼю до росіян — не що інше, як спроба розчинити вікно можливостей для російського реваншу. Щоб голоси про "не все так однозначно" і "віддаймо 3-4 регіони аби тільки не було війни", стали впевненою політичною риторикою тих, хто націлений на 10-15% того самого ватного електорату, який нікуди не подівся. Обличчям цих загравань з російською мовою, РПЦ, "компромісів з квітами посередині", можуть бути абсолютно несподівані люди. Тут тобі й Дмитро Разумков, і Олексій Гончаренко. Може, втретє у політику захоче повернутися Сергій Тігіпко. Недарма ж цей полисілий брюнет останнім часом просуває себе через медіа як унікальний бізнесмен, який точно знає рецепти успіху і може стати рольовою моделлю повоєнного часу. Тож цитатник цього VIP-агітатора синьо-білого електорату є спробою перевірити, хто тут живий і кого за російські гроші можуть купити гуртом та поштучно. Тим паче поганий той кремлівський технолог, який не мріє про грузинський сценарій в Україні. Перли від Арестовича, що "Україна — антиінтелектуальна", а "СРСР в 150 разів вільніше України, і вона відрижка совка" — тест на тих, кого не переконали російські ракети. Як і тих, хто радо б побіг на будь-яке російське музло, якби воно приїхало сюди з концертами в "Палац спорту".Від себе додам, що мені приємно, що я знала, що таке Арестович ще до того, коли це стало мейнстримом. Цей кейс ще раз доводить, як медіа та блогери роблять зірками й "експертами" пройдисвітів та шарлатанів. Найгірше, що саме "оце" продавали українцям під виглядом "військового експерта", поки реально крутим офіцерам закривали рот, бо ж, не дай Боже, реально сподобається аудиторії.Спеціально для ЕспресоПро авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналісткаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.