Уроки шкільного життя не закінчуються за дверима класу — вони продовжуються у коридорах батьківських і вчительських зустрічей. Викладачка Українського центру у Чорногорії Ірина Гондюл пояснила, чому знайти спільну мову між батьками та вчителями часто майже неможливо.

За її словами, кожна зі сторін приходить на розмову зі своїм «багажем» минулого. Батьки хочуть, щоб їхніх дітей зрозуміли, а вчителі — щоб зрозуміли їх самих. «Буває, що батьки приходять до школи зі своїм дитинством, де їх сварили або хвалили, і несвідомо чекають реваншу. А вчителі — зі своїм, із тим самим "ти відповідаєш за всіх", яке звучить у голові вже роками», — зазначає пані Гондюл.

У такій атмосфері легко пропустити головне: всі учасники хочуть не перемогти один одного, а бути почутими і відчути спокій. Проблема в тому, що напруження минулого підштовхує до боротьби, і розмова швидко перетворюється на гру «хто кого переможе».

Викладачка радить виходити з цього кола: спільна мова з’явиться тоді, коли хтось наважиться зняти напруження і сказати: «Я хочу, щоб після цієї розмови всім було легше, а не важче». Тоді обговорення стає не про старі образи, а про пошук рішень тут і зараз.

Якщо цього не відбувається, конфлікти між батьками і вчителями залишаються невирішеними, і гра «хто кого переможе» продовжується знову й знову, шкодячи і дітям, і дорослим. Головний урок від Гондюл: щоб школа працювала на всіх, потрібно вчитися слухати одне одного, а не доводити, хто сильніший.

Нагадаємо,  "Хороші діти лякають мене найбільше": експерт з виховання розповів, чому діти не повинні бути зручними для дорослих

Раніше ми розповідали, що третина школярів не справляється з "домашкою": що пропонують у МОН

Також, 6 поширених помилок, яких повинні уникати батьки підлітків: як побудувати довіру