В Україні фахівці помітили тривожну тенденцію: дедалі більше дітей втрачають інтерес до навчання, а рівень їхньої мотивації стрімко падає. Батьки часто звинувачують у цьому школу, програму або вчителів, але експерти наголошують — причина часто криється у звичних помилках самих дорослих.

Згідно з дослідженням освітнього проєкту SavED, більшість українських батьків розуміють «участь у навчанні дитини» як контроль оцінок, перевірку зошитів і вимогу дисципліни. Проте саме така модель, за словами фахівців, не мотивує дітей, а навпаки — породжує страх і невпевненість.

У звіті SavED зазначається: найкращих результатів досягають ті учні, чиї батьки не тиснуть, а підтримують, розмовляють із дитиною про її інтереси, допомагають зрозуміти складні теми й хвалять за зусилля, навіть якщо результат неідеальний.

Дослідники наголошують: “Батьки часто вважають, що суворість і контроль — це шлях до успіху. Насправді діти, які відчувають постійний тиск, швидше вигорають, бо навчаються не для себе, а щоб уникнути покарання”.

Ще одна поширена помилка — негативне ставлення до школи при дитині. Коли батьки критикують учителів або знецінюють освіту, дитина автоматично переймає цей настрій. У результаті вона сприймає школу як місце, де “нічого цікавого немає”.

Експерти радять замість постійного контролю стати партнером для дитини: цікавитися її думкою, говорити про шкільні успіхи й труднощі, разом шукати рішення. Важливо також не обмежувати спілкування лише до фраз “що отримав?” або “чому не вивчив?”.

На думку психологів, емоційна підтримка вдома напряму впливає на здатність учня зосереджуватись, запам’ятовувати та долати труднощі. Коли дитина відчуває, що її люблять незалежно від оцінок, вона охочіше вчиться й бере відповідальність за результати.

У SavED підкреслюють: завдання школи й родини — спільне. Вчителі відповідають за знання, а батьки — за атмосферу довіри й підтримки. І якщо обидві сторони співпрацюють, дитина отримує справжній шанс розкрити потенціал.

Таким чином, головна помилка, яку роблять багато українських батьків, — це спроба контролювати, а не допомагати. І поки дорослі вимірюють успіх лише цифрами в щоденнику, дитина може втрачати віру в себе.

Нагадаємо, як змусити дитину говорити українською: батькам дали інструкції

Раніше ми розповідали, що шкільний рюкзак не витримав навантаження: скільки діти тягають на спині

Також, хто відповідає за дітей під час повітряних тривог: між батьками і вчителями виникла суперечка