Це політики, які свою кар‘єру побудували на претензіях до Євросоюзу, хоча великою мірою саме завдяки Євросоюзу їхні країни вигребли із совка й опинилися в "золотому мільярді". Невдячність – це базова риса популізму, яка не має національних ознак. Ціла транснаціональна партія політиків Східної Європи звинувачують Брюссель в усіх бідах і вимагають нових дотацій та компенсацій. А для цього — шукають привід аби тиснути на Брюссель своїм правом вето. Так сталося, що сьогодні найскладніше і найстратегічніше питання для ЄС — це підтримка України. Тому партія шантажистів при кожній нагоді й погрожує заблокувати цю підтримку.Але, коли, наприклад, Угорщині Брюссель йде назустріч і відкриває можливості для чергового траншу, Орбан знімає своє блокування, — доки не з’явиться нова можливість. А його виборці тим часом вислухають чергові скигління про те, як їх обкрадають Брюссель та сусіди.Читайте також: Сварка Мерца й Орбана: Європа ставить угорського прем'єра на місцеМораль? Її не буде.Але хороша новина в тому, що поки стратегічні союзники України в Європі не приєдналися до партії шантажистів. Хоча і в Німеччині, і в Франції, і в Великій Британії теж наявні зараз тривожні тенденції. Після виборів у Чехії влада Бабіша не буде абсолютною. На відміну від Орбана, він точно не стане однопартійним господарем країни. Нагадую, зовсім недавно президентом цієї країни був контроверсійний Земан, який наговорив багато і про підтримку Росії, і, одночасно, про підтримку України. Але його й Україна, і Європа, і сама Чехія вже успішно пережили.ДжерелоПро автора. Сергій Таран, політологРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.