Дві невдалі спроби

В Україні протягом десятиліть традиційно здійснюється переведення годинників на зимовий та літній час в останню неділю жовтня та березня, відповідно. Такий порядок встановлено постановою Кабміну від 13 травня 1996 року №509 "Про порядок обчислення часу на території України".

Ці сезонні часові зсуви впливають на внутрішні біоритми людини, що може спричиняти дискомфорт: погіршення самопочуття, загострення хронічних захворювань, зниження продуктивності праці.

Перехід на літній і зимовий час на території України офіційно запроваджено з 6 березня 1992 року. Водночас неодноразово намагалися скасувати цю практику. Так, восени 2011 року, слідом за Росією, в Україні зробили спробу відмовитися від переходу на літній час. Верховна Рада навіть ухвалила відповідне рішення, але через невдоволення громадськості воно невдовзі було відкликане.

Остання спроба відмови від сезонного часу відбулася 16 липня 2024 року, коли Верховна Рада ухвалила закон про обчислення часу в Україні (законопроєкт № 4201), скасувавши перехід на літній час. На території України, згідно з цим документом, передбачається встановлення єдиного київського часу - UTC+2. І в 2024 році в останню неділю жовтня українці мали б востаннє перевести стрілки годинника на зимовий час, а, починаючи з 2025 року, переведення на літній час в Україні вже мали б відмінити. Однак президент Володимир Зеленський і досі не підписав цей закон.

Якщо навіть уявити гіпотетично, що він його підпише найближчими тижнями, це нічого не змінить: Україна все одно за звичним розкладом перейде на зимовий час.

Сезонний час діяв в УНР

Україна належить до числа близько 70 держав, які двічі на рік змінюють час. Водночас понад 120 країн такої практики не дотримуються. У багатьох з них, особливо тих, що розташовані поблизу екватора, це не має сенсу - зміна довжини світлового дня протягом року там незначна.

У жовтні 2021 року компанія Research & Branding Group провела соціологічне дослідження щодо ставлення українців до переведення годинників. Виявилося, що 42% громадян підтримали ідею скасування цієї практики, але 17% висловилися за відмову від літнього часу, 25% - від зимового. Третина респондентів не бажала нічого змінювати, ще 26% не визначились із думкою.

Після того, як парламент 16 липня 2024-го ухвалив законопроєкт, Академія наук вищої школи України звернулася до президента із закликом втрутитися. Організація, що об’єднує понад 450 науковців різних галузей, наголосила, що у світовій науковій спільноті немає переконливих доказів шкідливого впливу сезонного переведення годинників на здоров’я людини. Науковці зазначили, що десятки мільйонів людей регулярно подорожують світом і не двічі на рік, а значно частіше змінюють часові зони, але це призводить хіба що до тимчасового дискомфорту, а не до тривалих негативних наслідків. Ніхто ж не відмовляється з цієї причини вилітати за межі своєї годинної зони. 

Наукова спільнота запропонувала створити урядову експертну групу для комплексного аналізу та вдосконалення системи обчислення часу в Україні.

Також вчені нагадали, що перехід на літній час був запроваджений понад століття тому. І в 1919 році на території Української Народної Республіки літній час діяв з 14 квітня по 14 вересня. Основною його метою було ефективніше використання денного світла влітку. Попри появу енергоощадного освітлення, зменшення енергоспоживання через зміну часу залишається актуальним, що визнається, зокрема, у рекомендаціях Європейської економічної комісії ООН. Тому провідні держави світу й далі практикують переведення годинникових стрілок на годину вперед у літні місяці.

На думку науковців, твердження про ефективність законопроєкту не має астрономічного обґрунтування. За постійного зимового часу в червні у Києві світанок настане вже о 3-й ранку, а темнітиме після 20:00. У такому випадку вранішнє світло витрачатиметься дарма, а ввечері - зростатиме потреба в електроосвітленні. Щоб зменшити ці втрати, держава змушена буде вводити гнучкі графіки роботи в регіонах, що суперечить ідеї стабільності, яку обіцяли прихильники скасування переведення часу.

"Точно підрахувати тонкощі економії електроенергії непросто, і за 30 років на це ніхто в Україні не наважився, але міняти порядок з європейського на російський - незручно і політично некоректно", - зауважив експерт з енергетики Віктор Відзіговський у коментарі Укрінформу.

Орієнтир - Європа

Президент Української астрономічної асоціації та директор Головної астрономічної обсерваторії НАН України Ярослав Яцків вважає, що Україна в цьому питанні має орієнтуватися на Раду Європи.

У 2019 році Європарламент підтримав ідею скасування обов’язкового часового переходу між сезонами, і з 2021 року країни-члени ЄС самі мають право вирішувати, чи дотримуватися цієї практики.

За результатами опитувань у країнах ЄС більшість жителів повідомляли про втому та дратівливість у період зміни часу. Європарламент погодився з необхідністю скасування сезонного часу, але пандемія COVID-19 загальмувала реалізацію цього рішення.

Попри це, більшість провідних країн світу й далі зберігають практику сезонного переведення годинника. Серед них - США (майже всі штати), Канада, Велика Британія та всі країни ЄС. Натомість повністю відмовилися від літнього часу такі держави, як Росія, Білорусь і Китай. Через це автори звернення до президента назвали ухвалений закон "популістським, шкідливим для економіки і таким, що суперечить євроінтеграційній політиці".

"Рішення Верховної Ради відриває Україну від європейського та євроатлантичного простору, розсинхронізовує наш час із часом усіх держав-членів ЄС. Більше того, такі дії з боку України як кандидата в члени ЄС виглядають відверто недружньо. І як на мене, цей закон мав би бути ветованим. Хоча б через невідповідність конституційним нормам про європейську інтеграцію", - так прокоментував цей закон народний депутат Володимир В’ятрович.

Нагадаємо, що першим ідею літнього часу запропонував Бенджамін Франклін, а друга спроба переведення годинників на годину вперед улітку та назад узимку відбулася у Великій Британії в 1908 році. Ця ідея належала лондонському архітектору Вільяму Віллетту, який вважав, що це дозволить економити електроенергію.

Офіційно ж першою країною, що запровадила літній час, стала Німеччина у 1916 році під час Першої світової війни. Згодом до цієї практики приєдналися США, а пізніше - ще понад 100 інших країн. І хоча частина з них згодом відмовилася від такого підходу, ідея й досі залишається популярною в багатьох частинах світу.

На території СРСР, у тому числі й тогочасної УРСР, 20 червня 1930 року годинники були переведені на годину вперед. Спочатку це був тимчасовий захід, але з 9 лютого 1931 року його ввели на невизначений термін. Таким чином було запроваджено так званий декретний час, який діяв до Другої світової війни.

З 1945 до 1980 року включно на території України ніяких переведень стрілок годинника не відбувалося - цілий рік діяв час, що на одну годину випереджав поясний. А в 1981 році в СРСР було вперше введено літній час. В Україні в центрі і на заході він на дві години випереджав поясний, адже фактично дорівнював UTC+4. До осені 1984 року літній час вводився на період з 1 квітня до 1 жовтня, а з осені 1984 терміни змінили - з останньої неділі березня до останньої неділі вересня.

Після відновлення незалежності, 1 липня 1990 року декретний час було скасовано, і стандартний час прирівнявся до поясного часу.

Оксана Тарасенко