Днями мав цікаву змістовну телевізійну розмову на каналі «7 кроків до перемоги». І у розмові учасники вийшли на декілька тем, які заслуговують окремого розгляду. Зокрема, що Україна має зробити, щоб у нашу перемогу не просто повірили наші партнери, а переконалися у її реальності. Рішучість і практична безкомпромісність тут мають особливе значення.

Так, у ЗМІ багато захоплення стосовно того, що наші далекобійні удари зупинили 38% російської нафтопереробки. Звісно, це не зовсім так. По-перше, пошкодження певного обладнання не означає, що встало все виробництво – на великих підприємствах, як правило, декілька паралельних виробничих ліній. По-друге, після удару починаються ремонтні роботи, які дозволяють відновити, як мінімум, частину виробництва.

При цьому безсумнівно, що наші удари причинили у недоімперії дефіцит палива у цивільній сфері, і країна-бензоколонка змушена закуповувати бензин і дизпаливо за кордоном. У першу чергу, у своїх вірних союзників.

Зокрема, на торгах у Росії, за даними ЗМІ, з липня по вересень 2025 року було реалізовано 96,9 тис. тонн білоруських нафтопродуктів, що на 36% більше, ніж за аналогічний період попереднього року. При цьому у вересні продажі бензину з білоруських НПЗ зросли на 168% порівняно з серпнем, а дизельного пального – на 83%.

Білорусь має два великих нафтопереробних заводи – Мозирський і Новополоцький загальною потужністю 24 млн тонн, а внутрішній ринок Білорусі всього 8 млн тонн. Все інше – на експорт. Сьогодні це – переважно до Росії, тобто, на забезпечення агресії проти України.

Диктатор Лукашенко повністю підтримує намагання Путіна знищити Україну і навіть є другим після Медведєва рупором кремлівської маячні. Офіційна білоруська пропаганда аж захлинається від люті по відношенню до України, Європи і США і постійно озвучує агресивні месседжи.

Ми ніколи не забудемо, що саме з території Білорусі у 2022 році нас атакували ракетами, авіацією і звідти наступали війська агресора, які підійшли впритул до Києва і стали відомими на весь світ звірствами проти мирного населення у столичних передмістях.

Обидва білоруських нафтопереробних заводи перебувають під санкціями України, США та ЄС. І обидва вони у досяжності українських далекобійних дронів, координати підприємств теж добре відомі. То чому не посилити санкції у вигляді безпосереднього знищення? Точніше, чому це досі не зроблено?

Чи є якась поважна причина, чому зараз, коли Україна за підтримки партнерів наполегливо знищує російську паливну інфраструктуру, яка працює на війну, а режим Лукашенка допомагає агресору встояти, Білорусь залишається поза увагою ЗСУ?

Мабуть, вже час написати ввічливого дипломатичного листа до США, ЄС та Китаю (це обов’язково), що якщо Білорусь негайно не припинить постачання нафтопродуктів до Росії, Україна змушена буде здійснити відповідні заходи. А потім невідкладно перейти від слів до діла.