29-30 вересня у Варшаві пройшов Варшавський безпековий форум – ключовий майданчик для обговорення безпекових питань з фокусом на регіоні Центральної та Східної Європи. Понад дві тисячі учасників з 90 країн світу взяли участь в цьому заході. Вже вчетверте наша команда з Міжнародного центру української перемоги | ICUV активно працювала на полях Форуму для посилення голосу України на міжнародній арені та просування інтересів України. Нижче поділюся ключовими тезами дискусій. Визнання російської агресії геноцидом та міжнародне правосуддя В основній програмі Форуму ми провели свою панельну дискусію високого рівня "Від доказів до відповідальності: переслідування Росії за злочини геноциду", під час якої говорили про важливість міжнародного правосуддя за воєнні злочини Росії в Україні. Реклама: Олександра Матвійчук, лауреатка Нобелівської премії миру (2022), яка займається документуванням російських воєнних злочинів, голова Центру громадянських свобод, зокрема нагадала, що Росія ніколи не була покарана за попередні скоєні злочини, і саме тому міжнародне правосуддя є ключовим елементом притягнення Росії до відповідальності та досягнення справедливого миру, адже непокаране зло лише росте. Зі своїми свідченнями виступили українці, які безпосередньо постраждали від російських злочинів – Ярослав Базилевич, який втратив дружину та трьох доньок від російського удару по Львову 4 вересня 2024 року, а також ветерани та захисники Маріуполя Євген Малік та Владислав Жайворонок, які були в російському ув'язненні. Вони закликали пам'ятати про українських військових та цивільних, яких росія продовжує утримувати в ув'язненні та застосовувати до них тортури, і до яких не мають доступу міжнародні організації, зокрема Міжнародний комітет червоного хреста. Тим часом, Росія вийшла з міжнародної конвенції про тортури, що означає, ще більш жорстоке поводження з українськими полоненими. Також свідки закликали міжнародних партнерів трансформувати свої співчуття в активні дії. Досвід України як ключ до безпеки Європи Боротьба України, необхідність продовження її підтримки, а також важливість залучення українського досвіду залишалися в фокусі дискусій протягом усього Форуму. Серед ключових спікерів від України був Президент України Володимир Зеленський, який долучився онлайн, та Міністр закордонних справ Андрій Сибіга. Польський прем'єр-міністр Дональд Туск наголосив, що "ця війна [України] – це і наша війна", бо це не лише про солідарність з суверенною країною, яка зазнала атаки зі сторони агресора, але і про безпеку та виживання західної цивілізації як такої. За словами українського президента Володимира Зеленського в ніч на 10 вересня більше 90 російських дронів летіли в сторону польського кордону і були збиті українцями. Саме тому багато говорилося про ключову роль України та її вклад у безпеку наших європейських партнерів, а також піднімалося питання створення спільно з партнерами інтегрованої зони протиповітряної оборони над західними територіями України в рамках так званого повітряного щита SkyShield. Також говорили про необхідність посилення наших спроможностей не лише збивати російські повітряні цілі над територією України, а й в далекобійних ударах по Росії, щоб зменшувати її спроможності в таких ударах – так званий концепт "цілитися в стрільця, а не збивати окремі стріли", про що згадували низка колишніх військових високопосадовців. Також колишній британський міністр оборони Бен Воллес нагадав про те, що далекобійні спроможності можуть допомогти Україні зробити Крим нежиттєздатним для Росії. Однак, ніяких проривних заяв щодо рішень про певні види озброєння для нас на форумі не пролунало. Американський спецпредставник з питань України генерал Келлог лише сказав, що президент Зеленський озвучив запит до президента Трампа щодо ракет Tomahawk під час їх нещодавньої зустрічі в Нью-Йорку, але остаточне рішення – за Трампом, наголосивши однак, що це передова технологія, і в разі позитивного рішення вона б могла суттєво змінити динаміку війни. Російські гібридні атаки проти країн НАТО та посилення спроможностей Звичайно, після порушень повітряного простору низки країн НАТО російськими дронами, як-то нещодавно в Польщі та Румунії, невстановленими дронами в країнах Північної Європи (ні в кого не було сумнівів, що це російські дрони також), чи то російськими винищувачами в Естонії, багато говорили також про відповідь НАТО та посилення власних спроможностей країн-членів. Загалом відчувалося, що розуміння нашими партнерами рівня загроз зросло. І якщо ще рік тому на цьому ж форуму мені доводилося чути від деяких партнерів, що ми українці драматизуємо та згущуємо фарби, говорячи, що Польща чи країни Балтії можуть бути наступними жертвами атаки, то цього разу вже говорили про те, що поняття "прифронтової країни" (так говорять про країни, які межують з Росією) вже не настільки актуальне, адже російські дрони можуть опинитися будь-де, а зростаюча кількість російських гібридних операцій, як-то кібератаки, глушіння сигналу GPS, пожежі на стратегічних об'єктах чи вибухи посилок тощо – не знають кордонів. У відповідь на це говорили про зростання видатків на оборону, прийняте на саміті НАТО в Гаазі, важливість розвитку оборонних індустрій та нових технологій, необхідності визначення кращого балансу між високоточним дорогим обладнанням та більш швидкими та дешевими рішеннями (в цьому контексті неодноразово згадувалося, що використання винищувачів п'ятого покоління F-35 для збиття дронів є занадто дорогим), створення багаторівневої стійкості у співпраці військових та цивільних, а також більшої координації між ЄС та НАТО. Не раз в дискусіях підіймалося питання не лише оборонних, а також наступальних спроможностей, та необхідності зміни не лише сприйняття, а і юридично-правових рамок та регуляцій, які часто обмежують швидкість та рішучість дій. Адже поки Росія уже веде війну проти НАТО, більшість західних партнерів все ще живе в свідомості та рамках мирного часу. Як сказав один з військових, поки захід "був одержимий правилами, наші противники були одержимі силою", але ера європейської безтурботності закінчилася. Також західним партнерам потрібно посилити спільні навчання, зокрема для швидкого реагування на випадок атаки на критичну інфраструктуру або атаки великої кількості безпілотників, як це відбувається в Україні. Посилення тиску на Росію: час не на її боці Однак, багато посадовців та військових переконані, що навіть зараз Європа має багато переваг та спроможностей, їй лише треба більше повірити у себе і більш уміло ними користуватися. Зокрема і економічними інструментами, в тому числі для посилення економічного тиску на Росію, включно з зупинкою її прибутків з продажу нафти у світі, з яких вона фінансує війну. Британець Вільям Браудер, голова Глобальної кампанії за справедливість Магнітського, звернув увагу на те, що зараз в світі є 7 нафтопереробних заводів, які закуповують більшість російської нафти – два з них в Китаї, чотири в Індії та один в Туреччині, і на них треба посилити тиск спільними європейсько-американськими зусиллями. Саме економічний тиск може змінити розрахунки Путіна та змусити його сісти за стіл переговорів. Європейські посадовці переконані, що зараз час не на боці Росії, адже її економіка тріщить по швах, зокрема і завдяки вдалим ударам України по російських нафтопереробним спроможностям. Як зазначив німецький міністр закордонних справ Йоганн Вадефуль, Європа значно сильніша економічно, ніж Росія, що означає, що спільно партнери підготовлені значно краще. Позитивною новиною під час форуму стала перемога проєвропейської партії президентки Молдови Маї Сандру на виборах. Низка спікерів не приховувало важливості цієї перемоги для всього регіону, як і безпрецедентного тиску, який чинила Росія. В цьому контексті говорили про важливість проактивних дій як молдовської влади, так і європейських партнерів, зокрема візити європейських топпосадовців, включно з лідерами Веймарського трикутника, розслідування журналістів тощо. А от негативного присмаку заходу додала зростаючий присутність на головних сценах цього дискусійного майданчика так званих "хороших росіян", як-то Юлія Навальная, Жанна Нємцова та Міхаіл Ходорковський. Доволі песимістична загальна тема Форуму "Divided we fall" – розділені ми впадемо, все ж була перекрита оптимізмом, який звучав від наших партнерів. Не зважаючи на посилення російських атак проти України та безпрецедентного тиску на європейські країни, вони переконані, що Путіну їх не залякати, і своїми діями він добивається протилежного – лише більшої єдності та рішучої підтримки України. Чи вдасться цій підтримці реалізуватися в практичні рішення ми зможемо побачити уже скоро, адже за безпрецедентних заходів безпеки в датському Копенгагені 1-2 жовтня збиралися європейські лідери, на чиєму порядку денному були зокрема питання так званої репараційної позики для України у 140 мільярдів, спільного з Україною повітряного щита, подолання угорського вето для відкриття переговорних кластерів з Україною, а також посилення санкцій щодо Росії. Ірина Красноштан, програмна директорка Міжнародного центру української перемоги