В епоху інформаційних війн і поляризованого суспільства маніпуляція громадською думкою набуває все більш витончених форм. Одним із таких інструментів є ототожнення адвоката з клієнтом – прийом, який дозволяє дискредитувати не тільки захисника, а й всю систему правосуддя. Ця маніпуляція ґрунтується на логічних помилках, таких як «вина за асоціацією» (Guilt by Association) та аргумент ad hominem (апеляція до особи). У цій статті я продемонструю механізм цього прийому, його цілі, приклади з практики, включаючи нещодавні законодавчі ініціативи в Україні, та способи протидії.

Суть омани: Роль адвоката проти громадської думки

У західній правовій традиції, включаючи українську, адвокат виступає як юридичний представник клієнта, а не його моральний поручитель. Його основне завдання – забезпечити право на справедливий судовий розгляд і захист, незалежно від громадської думки про винуватість клієнта. Професійна етика вимагає спиратися на закон, не стаючи співучасником дій клієнта і не поділяючи його переконань.

Однак у масовій свідомості цей принцип часто ігнорується. Громадськість, журналісти та активісти схильні ототожнювати адвоката з клієнтом:

• якщо юрист захищає вбивцю, то нібито схвалює вбивство;
• якщо представляє корупціонера – поділяє корупційні схеми.

Це не просто побутова омана, а потужний інструмент маніпуляції, що використовується для дискредитації захисника та його аргументів. Згідно із Законом України № 4547-IX від 16 липня 2025 року (законопроєкт №12320), прийнятим в Верховною Радою України та запроваджуючим адміністративну відповідальність, який перебуває на підписі у Президента України «ототожнення адвоката з клієнтом» – будь-яка ідентифікація (асоціація, пов’язування) адвоката з клієнтом, з діяльністю чи вчинками його клієнта, що створює упереджене ставлення до адвоката, вказує на особисту причетність адвоката до справи клієнта, впливає на незалежний статус адвоката та/або чинить негативний тиск під час здійснення адвокатської діяльності, та/або порушує гарантії адвокатської діяльності, та/або перешкоджає реалізації прав адвоката, передбачених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Порушення тягне за собою штраф від 600 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 10 200 до 13 600 гривень), а повторне – до 13 600 гривень.

Механізм маніпуляції: Помилка асоціації та ad hominem

Маніпулятивний прийом ототожнення ґрунтується на логічній помилці «вина за асоціацією» (Guilt by Association), коли провина або негативні якості клієнта переносяться на адвоката. Це дозволяє уникати дискусії по суті справи, зводячи її до емоційної атаки.

1. Перенесення провини

Замість обговорення юридичних фактів (наприклад, наведення доказів або обставин) фокус зміщується на особистість адвоката. Хибна логічна ланцюжок виглядає так:

• Передумова1: Клієнт поганий (винний, аморальний).
• Передумова 2 (хибна): Адвокат добровільно обрав захищати «погану» людину.
• Висновок (маніпулятивний): Адвокат сам поганий, і його аргументи слід ігнорувати.

Цей прийом особливо ефективний у медіа та соціальних мережах, де журналісти чи активісти можуть писати: «Адвокат X захищає корупціонера Y – значить, він сам замішаний у схемах».

2. Ad hominem як основа маніпуляції

Ототожнення часто переростає в argumentum ad hominem – апеляцію до особи, логічну помилку, за якої аргумент спростовується вказівкою на характер, мотиви чи атрибути особи, яка наводить аргумент, замість аналізу самого аргументу, фактів чи логіки. Термін «ad hominem» був введений римськими риторами для класифікації прийомів переконання аудиторії і спочатку означав апеляцію до емоцій, переконань і упереджень слухачів – прийом, допустимий в ораторській практиці, але некоректний у науковій чи професійній дискусії, де мета – об'єктивна істина, а не перемога в суперечці.

Ad hominem протиставляється аргументації по суті (ad rem) або за істиною (ad veritatem). У контексті ототожнення адвоката з клієнтом це проявляється в атаках на захисника, щоб знецінити його голос:

«Не слухайте цього адвоката — він працює на злодіїв, його аргументи продиктовані грошима!»

Різновиди ad hominem у контексті теми

Перехід на особистості (ad hominem personam):

Пряма критика чи образа опонента, що не мають відношення до аргументів. Створюється негативне враження про адвоката як про «недостойне довіри джерело» через асоціацію з клієнтом.

Приклад: Журналіст пише:

«Адвокат, який захищає обвинуваченого в корупції, сам безпринципний і аморальний. Як можна довіряти його словам про процесуальні порушення?» Це замінює аналіз справи емоційним гало-ефектом, де негатив від клієнта переноситься на адвоката.

Ad hominem circumstantiae (обставини):

Вказівка на обставини, що нібито диктують позицію адвоката, щоб припустити його упередженість.

Приклад: Активіст заявляє:

«Цей адвокат захищає проросійського політика, бо сам поділяє його погляди або отримує від нього гроші. Його аргументи про невинуватість – чиста брехня для захисту інтересів.» Хоча зауваження про упередженість можуть бути раціональними, вони не спростовують аргументи.

Правильне формулювання: «Адвокат може бути упередженим через фінансові інтереси, але це не скасовує необхідності перевірити його докази.»

Ad hominem tu quoque («і ти теж»): Звинувачення в непослідовності, коли адвоката звинувачують у тому, що він сам порушує принципи, які захищає.

Приклад:

«Адвокат критикує порушення в справі свого клієнта, але сам у минулому захищав подібних фігурантів. Чому ми повинні вірити його словам про справедливість?» Це не спростовує аргумент, а лише вказує на можливе лицемірство.

Знаходження легко критикованого однодумця (зведення до Гітлера): Спростування тези замінюється асоціацією з негативною фігурою.

Приклад:

«Адвокат захищає обвинуваченого в державній зраді – це якби він захищав Гітлера. Його позиція щодо презумпції невинуватості близька до нацистських поглядів!»

Механізм: Пов'язати аргумент з «поганою» особистістю, щоб перенести негатив на тезу, ігноруючи логіку.

Цілі маніпулятора: Руйнування захисту

Застосування ототожнення переслідує кілька цілей:

1. Деморалізація захисника: Емоційний тиск через напади на мораль може призвести до самоцензури або відмови від справи.
2. Спотворення сприйняття стратегії захисту: У публічних процесах негативний фон навколо адвоката схиляє думку на користь обвинувачення.
3. Підрив довіри до системи правосуддя: Звинувачення в «моральній нечистоплотності» створюють враження, що правосуддя корумповане, послаблюючи інститут адвокатури.
4. Професійний ad hominem: В кримінальних справах за обвинуваченням політиків – скарги на адвокатів для позбавлення статусу, як у випадках із захисниками, що кидають виклик впливовим фігурам (ТОП-чиновникам).

Нове вимірювання: Спроби законодавчої заборони

В Україні ототожнення стало предметом законодавчої боротьби. Закон України № 4547-IX від 16 липня 2025 року (законопроєкт №12320) запроваджує штрафи за публічне ототожнення. Мета – захистити адвокатів від критики, заснованої на їхніх зв'язках з клієнтами, блокуючи обговорення конфліктів інтересів. Однак активісти громадських організацій, які існують переважно на гранти від західних партнерів, та журналісти критикують його як загрозу свободі слова, що створює «охолоджувальний ефект» для засобів масової інформації.

Протидія маніпуляції

Професійний імунітет: адвокати повинні публічно підкреслювати: «Моя діяльність – функція системи правосуддя, а не схвалення клієнта. Захист непопулярного клієнта – гарантія прав для всіх.»

Деконструкція помилки: називати прийом по імені: «Це 'вина за асоціацією' та ad hominem, що не мають відношення до фактів.»

Звернення до ролі: «Я тут, щоб держава дотримувалася закону, забезпечуючи захист.»

Підвищення правової культури: Суспільство повинно усвідомити, що такі напади загрожують презумпції невинуватості. Відмова від «законів про мовчання» (негласні правила, які забороняють відкрито обговорювати «незручні» теми) – ключ до збереження свободи слова. Ототожнення адвоката з клієнтом – старий, але ефективний трюк, що відволікає від суті справи. Розуміння його механізмів дозволяє нейтралізувати маніпуляцію, захищаючи верховенство права.

Адвокат Дмитро Бузанов, для «Главкома»