Бачу, що українські соціальні мережі повні сліз за другом Кобзона і слугою-пропагандистом Путіна – Віталієм Коротичем.

Ну якщо тугу давніх соратників Коротича по боротьбі за «русскій Киев» я ще якось розумію, то плач притомних українців за фанатом Росії, слугою Путіна й агентом КДБ «Январским» – це вже невиліковний світоглядний маразм.

Не буде входити в деталі лише дещо процитую:

2024 рік. Віталій Коротич:

«Интервью Путина Карлсону – еще одно подтверждение победы России».

1994. Олесь Гончар про Коротича:

«Нічого немає мерзеннішого на світі, як ренегат, відступник і зрадник…

Коротич знову поливає брудом Україну…

Ніяк не може збагнути, що він уже тут нікому, крім антиукраїнських провокаторів, не потрібен, що власне, сьогодні він тільки політичний труп…

Це й там він одурманює студентів, сіє ненависть до України, як раніше учив наївних, як треба ненавидіти Америку («Лице ненависті», Держпремія СРСР).

Зрадник? Таж ніколи не був сином України.

А як ми з ним панькались, як захищали за один рядок «вкраїнської словесності державо…».

Думалось, буде щось путнє…

А виросло отруйне зілля, ще один покруч чи то пак міжнародного класу провокатор…

Та цур йому…

Є чим сушити голову».

Тож не забуваємо, що про мертвих друзів Кобзона і слуг Путіна: правду або нічого!