Колишні українські військовополонені описують багатомісячні тортури в мордовській колонії №10: багатогодинне стояння, електрошокери, цькування собаками та нелюдські умови харчування. Серед загиблих – морпіх Микола Андреюк, який провів у полоні 19 місяців і помер у листопаді 2023 року. Про це повідомляє «Главком» з посиланням на відділ розслідування BBC.

Станом на травень 2025 року щонайменше 206 українських військових загинули у російському полоні під час великої війни. 

23-річний український військовий з позивним «Архітектор», який потрапив у полон з «Азовсталі», провів у російській неволі 992 дні, майже 11 місяців із яких – у колонії № 10 у селищі Ударний республіки Мордовія.

«Я пішов служити, бо насправді це була моя мрія дитинства. Крім того, уже на той момент, до російського вторгнення, я зрозумів: саме завдяки армії наша країна існує і далі», – розповідає «Архітектор».

За його словами, у Мордовії полонені зазнавали щоденних принижень і системних тортур. Будь-яка дія – від погляду у вікно до прохання про воду – потребувала дозволу. Найменше порушення каралося жорстоко.

«Скрізь було важко, але найважче – в Мордовії», –  додає «Архітектор». Він та інші колишні полонені підтверджують, що в колонії № 10 тортури стали частиною системи, а приниження і страх – нормою.

ВК-10 – колонія особливого режиму, де утримують чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі або за «особливо небезпечний рецидив». За даними правозахисників, українських військовополонених почали масово привозити туди з січня–лютого 2023 року.

Полонені розповідають, що умови для українців значно суворіші, ніж для російських кримінальних ув’язнених. Їх регулярно піддавали фізичним та психологічним знущанням, а щоденні образи стосувалися їхньої національності та держави.

За свідченнями ВВС, українських полонених у РФ утримували у понад 40 колоніях і СІЗО, і їх часто переводили, щоб вони не могли ідентифікувати наглядачів та сліди тюрем.

«Маленьке Гуантанамо»: українські військовополонені у колонії ВК-10 в Мордовії

ВК-10 у селищі Ударний республіки Мордовія – колонія особливого режиму, куди відправляють чоловіків, засуджених до довічного ув’язнення або за «особливо небезпечний рецидив». У колонії є три види умов: полегшені, звичайні та суворі. Суворі умови застосовують до порушників порядку або засуджених, які скоїли нові злочини під час відбування покарання.

Колишній в’язень Володимир Качаєв називав ізолятор для порушників «маленьким Гуантанамо». За його словами, там висока ймовірність зараження туберкульозом, а медична допомога майже недоступна. «Там нічого не змінилося, навіть гірше стало. Бетонні камери та сирість», – розповідав він.

За даними BBC, українських військовополонених та затриманих цивільних почали масово привозити у ВК-10 на початку 2023 року через збільшення кількості українських військових у російському полоні та переповнені тюрми на окупованих територіях. Звичайних російських кримінальних ув’язнених почали переводити до інших колоній або вербувати на фронт.

Під час вербувальної кампанії ПВК «Вагнер» у листопаді 2022 року близько 60 ув’язнених записалися до приватної військової компанії, що пов’язують із тяжкими умовами утримання та тортурами.

За словами колишнього українського полоненого, у січні 2025 року в колонії перебували приблизно 610 осіб. Українські полонені утримуються окремо від російських кримінальних ув’язнених.

Колишній полонений, відомий під позивним «Архітектор», пригадує: «Спецназівці, наглядачі казали: «Ви нам здорові не потрібні, ви нам потрібні просто живими». Для них побиття та всі ці тортури – це просто розваги. Вони б'ють і сміються, веселяться».

Під час перевірки представником уповноваженої з прав людини РФ Тетяни Москалькової полонені були змушені стояти зі слідами побоїв та розсіченою шкірою на ногах. «Він до нас зайшов, подивився, каже: «У вас все добре? – Так. – Вас не б'ють? – Не б'ють. – Скарги є? – Нема. – Ну, все добре. Удачі, до побачення». На наступний день нас забили суто за те, що в камері були одні зайві шкарпетки», –розповідає «Архітектор».

Процедура «прийомки» новоприбулих у колонії супроводжувалася принизливою антиукраїнською пропагандою та насильством: полонених роздягають, ведуть повз колону наглядачів з собаками, які б'ють і кричать.

Військовий водій-санітар Олександр Тетерятніков додає: «Щоб просто підняти голову й подивитися в небо, потрібен був дозвіл».

Протягом усього полону – 632 дні – Олександр та інші полонені жодного разу не бачили представників МКЧХ. Українська сторона зазначає, що Росія не забезпечує регулярний доступ міжнародних спостерігачів до місць утримання українських військовополонених.

Стояння, електрошокери та цькування собаками

Українські військовополонені у мордовській колонії ВК-10 зазнавали жорстоких катувань: змушували стояти по 16 годин на добу, примушували співати гімн Росії, били електрошокерами та спускали на них собак.

«Прямо в коридорі проводили допит з побиттям – а хто там спирався, хто розмовляв, а хто поворухнувся? Ти маєш стояти взагалі непорушно», – розповідає колишній полонений, відомий під позивним «Архітектор».

Внаслідок багатогодинного стояння та жорстокого поводження у полонених з’являлися трофічні виразки, гнійники та серйозні травми ніг.

«У мене в нозі досі немає чутливості. Всюди били, але найдовше і найжорстокіше били там. При цьому тебе заставляють кричати: «Дякую, пане начальнику!», – згадує морпіх Олександр Савов.

Харчування було мізерним і не покривало потреб організму. Полонені втрачали 25–30 кг за період перебування в колонії.

«На сніданок мені якось потрапило на 150 грамів води, всього 8 макаронів і півтора шматка хліба. Якщо порівняти Ряжськ і Мордовію – то в Мордовії набагато гірше харчування», — каже Олександр Тетерятніков.

Полонені підтвердили, що наглядачі завжди носили балаклави, діяли анонімно, а електрошокери та собаки використовували для примусу і покарання.

«Під час ранкової перевірки ноги треба було поставити максимально широко... І просто спускали собаку з повідка на нас у цей момент», – розповідає Денис Черемисов.

Медична допомога у колонії була мінімальною або відсутньою, навіть для хвороб, що потребували лікування.

«Доктор Зло» і його «мати»

Ветерани полону описують одного з медиків колонії як Іллю Сорокіна, якого називали «Доктор Зло». Замість лікування він застосовував електрошокер до полонених. «Якщо, наприклад, я не записаний, а уночі у мене щось розболілося, як-от зуб, і я до нього буду звертатися на ранок під час обходу, то він каже: «Що зуб болить? Ходи сюди». Він бере електрошокер і б’є в зуб. У кого що заболіло за ніч – туди він і б'є», – згадує один із колишніх полонених, відомий під позивним «Архітектор».

Після його від’їзду до війни в Україні медичну службу в колонії очолила жінка, яку військові назвали «Мати Доктора Зло»:

«І вона ще гірша. З «Доктором Злом» можна було хоч пожартувати, якусь таблетку таки випросити. А цю жінку ми назвали «Мати Доктора Зло». Вона завжди нам грубила, ніколи не лікувала й сміялася з наших хвороб», – розповів Денис Черемисов.

Загиблий у Мордовії

39-річний морпіх Микола Андреюк загинув у російському полоні у листопаді 2023 року. До полону він разом із батальйоном потрапив у Маріуполі приблизно у квітні 2022-го. Зв’язок із ним обірвався, а офіційного підтвердження його статусу полоненого від російського міноборони родина не отримувала.

У лютому 2024-го сестра Ніни Андреюк дізналася від українського військового Сергія, що Миколу доставили до лазарету виправної колонії №10 в Мордовії. «Він навіть не міг закинути штанину на своє ліжко, то хлопці йому допомагали», –розповідав Сергій.

Попри надію, що Микола живий, Ніна згодом знайшла його серед невпізнаних тіл, репатрійованих із Росії. Судово-медична експертиза виявила сліди побиття та втрату майже половини ваги.

За словами сестри: «Сергій казав, що з нього вибивали покази, що він у Маріуполі вбивав цивільних. Він ніколи би їм такого не сказав. Тому що він ніколи в житті цього б не зробив. І ще отримував за те, що далі розмовляв українською. Ось такий у мене братик».

Ніна поховала Миколу Андреюка на Алеї слави в Кривому Розі у листопаді 2024 року.

Українські військовополонені в російських колоніях не мають права скаржитися на жорстоке поводження, на відміну від кримінальних ув’язнених. Раніше зареєстровані скарги засуджених доводять: умови в Мордовії залишаються критично поганими десятиліттями – сирість, прогнилі підлоги, антисанітарія, гризуни, брудні туалети. Скарги суд відхиляє, адміністрація колонії надає довідки про «нормальні умови».

Як розповідав один із засуджених: «Там було сиро, дошки підлоги згнили, не було навіть холодної води, а через антисанітарні умови в камері жили миші, щури, таргани. Крім того, чаші генуя – унітази в підлозі – були рясно покриті людськими випорожненнями».

Міжнародна слідча комісія при Генасамблеї ООН зафіксувала систематичне жорстоке поводження з українськими полоненими в РФ: тортури, сексуальне насильство та відмову в медичній допомозі. Полонених били електрошокерами, палицями, змушували цілодобово стояти, «саджали на тапік» та піддавали іншим жорстоким катуванням. Основні місця неволі – СІЗО-2 у Вязьмі, СІЗО-2 у Галичі, ВК-10 у Мордовії та ще щонайменше десять установ по Росії.

Крім військових, у Мордовії утримуються цивільні українці без суду та статусу, які юридично є заручниками і перебувають поза захистом Женевських конвенцій. Адвокат ВВС зазначив, що до цих людей дістатися не вдалося – адміністрація колонії заперечує їхнє перебування.

Після звільнення полонені намагаються відновити фізичне здоров’я та психологічний стан.

«Те, що пережив у полоні, не забуду ніколи. Після війни планую вступати до військового вишу, щоб стати офіцером», – каже «Архітектор».

Нагадаємо, що російський диктатор Володимир Путін підписав закон про вихід РФ з Європейської конвенції проти катувань. Після цього Росія більше не зобов’язана допускати міжнародних інспекторів до в’язниць і розглядати скарги ув’язнених у Європейському комітеті із запобігання тортурам. Москва раніше приєдналася до конвенції в 1996 році, ратифікувала у 1998-му, але систематично порушувала її положення, катуючи українських військовополонених та цивільних.