Все повертається, все повторюється, нічого не наступає остаточно. Кінця історії не буде ніколи. Людська природа незмінна.
Змінюються декорації, але людина не змінюється. Почитайте Одісею, почитайте Біблію, почитайте Бхагавад-Гіту. Нічого не змінилося у природі людині. І ніколи не зміниться. Все суспільне зло – це проєкція зла, закладеного у людську природу.

Зло – це не якась зовнішня сліпа сила. Зло – це частина людської природи. Лінь, дурість, страх, заздрість, брехня, зрада, жорстокість, байдужість – це все частина нашої природи. Добро – це теж частина нас. Але добро перемагає не завжди. І головна битва – не зовні, а всередині. Завжди в середині себе. Не треба «бути собою» – треба перемогти у битві всередині себе.

Переможи свою слабкість, свою лінь, свою дурість, свою гординю, свою жалість до себе. І тоді є шанс прожити гідне життя.

Спокою не буде. Не варто шукати його. Прийняти трагічний хаос буття і далі йти за своїм призначенням посеред бурі – ось вища краса і сила людини. Це і є любов, вища форма любові.

Коли ти втратиш усі ілюзії, але при цьому не зійдеш зі свого шляху, коли ти прийняв трагізм буття та зберіг здатність любити усім серцем – тоді ти станеш вільним.