Українські атаки на російську енергетичну інфраструктуру завдали значного удару по ключовому експортному товару РФ саме в той момент, коли західні санкції мали б посилити свій вплив. Водночас, ця ефективність створює делікатний політичний ризик: успішність цих ударів не має бути надто високою, щоб не викликати невдоволення Дональда Трампа. Таку думку висловив колумніст Reuters Рон Буссо, інформує «Главком».

Удари по російських нафтопереробних заводах (НПЗ) спровокували миттєву реакцію Москви: Кремль запровадив часткову заборону на експорт дизельного палива до кінця року та продовжив обмеження на вивезення бензину. Ці заходи одразу спричинили різке зростання світових цін на дизельне пальне. Така сильна ринкова реакція пояснюється тим, що глобальні запаси дизеля вже були суттєво обмежені.

Це рішення далося Кремлю непросто, адже експорт дизпалива приносив багатомільярдні прибутки, сягаючи до $5,3 млрд за місяць. Автор статті вважає, що Росія пішла на такий крок, лише ретельно зваживши всі наслідки.

Буссо нагадує, що санкційна політика Заходу була дуже обережною: метою було обмежити доходи Москви, але водночас уникнути глобального цінового шоку. Саме тому замість повної заборони на експорт російської сирої нафти, були запроваджені обмеження цін на нафту і нафтопродукти.

Така стратегія запобігла шоку поставок, але її фінансовий вплив на Москву був обмеженим. Росія швидко розширила свій «тіньовий флот» – танкери, які використовуються торговельними партнерами для обходу західних обмежень. За даними CREA, у серпні 64% експорту російської сирої нафти було відвантажено саме цими танкерами, що на 11% більше, ніж місяцем раніше.

Крім того, лазівка в санкціях ЄС дозволила Індії та Туреччині імпортувати дешеві російські енергоносії, а потім продавати їх у Європу вже у вигляді перероблених продуктів.

Хоча Європа намагалася тиснути на ціни (у липні ціна на експортну російську нафту впала до $47,60 за барель), Кремль не реагував, поки його НПЗ не почали атакувати українські дрони. Це свідчить про те, що лише поєднання економічного тиску та прямих військових атак на промисловість здатне дійсно зачепити Кремль.

Висока ефективність української стратегії, однак, може порушити делікатний баланс Заходу між покаранням агресора та уникненням різкого зростання світових цін на енергоносії. Це особливо чутливе питання для Дональда Трампа, оскільки зниження внутрішніх цін на паливо є його ключовою передвиборчою обіцянкою.

Буссо вважає, що саме ці побоювання щодо зростання інфляції та цін на газ пояснюють двозначність Трампа. З одного боку, він опосередковано погодився на удари по інфраструктурі РФ, але з іншого – він не бажає посилювати санкції. Натомість, він перекладає відповідальність на Європу, закликаючи її першою припинити всі закупівлі російських енергоносіїв.

У підсумку, українська стратегія підриву фінансів Кремля є успішною. Але, застерігає автор, якщо відповідні заходи Росії призведуть до стійкого зростання світових цін на нафту, Україна може втратити залишки політичної підтримки Трампа.

Нагадаємо, у ніч на 26 вересня безпілотники атакували Афіпський НПЗ у Краснодарському краї. 

У ніч на 28 серпня у Росії також було атаковано Афіпський НПЗ у Краснодарському краї та Куйбишевський НПЗ у Самарській області. 

У ніч на 24 серпня підрозділи Головного управління розвідки Міністерства оборони України у взаємодії з іншими складовими Сил оборони завдали вогневого ураження по об’єкту паливно-енергетичної інфраструктури в Росії. Ціллю став Сизранський нафтопереробний завод у Самарській області.

До слова, Куйбишевський нафтопереробний завод (НПЗ) у Самарській області, що належить «Роснафті», зупинив переробку нафти 28 серпня після атаки. 

За інформацією джерел видання, пошкоджень зазнали дві основні установки первинної переробки – ЕЛД-4 та ЕЛД-5, кожна потужністю 70 000 барелів на добу. Також пошкоджено деякі вторинні установки.

Загальна потужність Куйбишевського НПЗ становить 7 млн тонн нафти на рік.