Чи це дійсно так, може сказати лише сам Трамп, але спробуймо розібратись, що могло сприяти таким змінам.1. Коли Трамп лише розпочав свою другу президентську каденцію, було очевидно, що він не вірив у здатність України до опору. Про це говорили майже прямим текстом: Росія має всього більше: населення, території та грошей. Тож воювати проти неї немає сенсу, адже Україна не витримає тиску надзвичайно потужної Росії і все одно програє. Програвати ніхто не любить, тож Трамп обрав собі сторону переможця, в якості якого він безумовно сприймав Росію.Путін підживлював таке сприйняття збільшенням атак на українські міста та обіцянками неймовірного літнього наступу, після якого від України не залишиться і сліду.У вересні прийшов час підбивати підсумки, і всім стало очевидним: Росія, зі всіма своїми безмежними ресурсами – шахедами, калібрами і сотнями тисяч платних найманців – за декілька місяців не досягла нічого. Тобто військова сила Росії – це здебільшого міф, адже справді сильні країни здатні швидко перемогти слабшого і меншого супротивника.Читайте також: США змушені відповідати на російські провокації без жодних двозначностей2. Ще одним відкриттям для Дональда Трампа, скоріш за все, стало усвідомлення, що це не війна за території.Путін не воює за Краматорськ чи Мелітополь. Його цілі – перерозподіл сфер впливу, де Росія займатиме особливе місце в Європі та світі. Нашій країні в цьому плані відведена лише роль показової жертви. Швидке знищення української незалежності, встановлення в Києві маріонеткового проросійського уряду та перетворення України на "дружню країну" типу Білорусі мало продемонструвати всім, хто сумнівався, обґрунтованість претензій Росії на нову роль у світі.Після усвідомлення цього в адміністрації Трампа, схоже, інакше почали сприймати цю війну та "успіхи" Росії. Дійсно, Путін ціною неймовірних втрат людей і техніки, заплативши величезну ціну, зумів за ці кілька місяців після інавгурації захопити декілька сіл. Якби це була війна за території, це можна було б назвати успіхом. Але Путін воює не за села. А тому колосальні втрати – десятки тисяч загиблих та мільярди витрачених на війну коштів – не наблизили його ні на крок до досягнення стратегічних цілей.3. Війна проти України мала кілька окремих стадій.Перша частина повномасштабного вторгнення мала бути бліцкригом з митою швидкого знищення української незалежності. Цю фазу Україна виграла – країна зберегла незалежність, відкинула російські війська від Києва та Харкова, звільнила Херсон.Будь-який розумний глава держави зробив би з цього висновки й припинив би програшну для себе війну. Але зацикленість Путіна на Україні змусила його продовжувати. Війну, яку виграти йому неможливо, і чим довше вона триває, тим далі він не лише від "нової Ялти", а навіть від "нового Мінська".Читайте також: Трамп вважає, що Україна поверне свої територіїОчевидно, саме це усвідомлення призвело до певної зміни ставлення Трампа до Путіна, європейців та України. Тепер навіть у Білому домі розуміють загальну програшність стратегії Путіна та беззмістовність продовження війни. Україна вже ніколи, у жодному стані, не буде дружньою до Росії. Ані Європа, ані сам Трамп не збираються вести з Путіним діалоги про розподіл сфер впливу у світі – тобто про те, що він називає "усуненням першопричин конфлікту". А отже, фраза "хай віддадуть хоча б Краматорськ" не має жодного практичного сенсу і використовується лише для того, щоб вчергове обманути американського президента та виграти час.Зараз триває стадія війни на виснаження. Це війна, яка виснажує й Росію. Оголошене цього тижня російським урядом підвищення податків означає, що вона планує й далі воювати. Адже якщо ти збираєшся припинити війну, тобі не потрібно збільшувати податки. Дональд Трамп знову каже, що це безглуздя, і вимагає від Путіна припинити війну."Це не зміна позиції, це визнання реальності", – так прокоментував заяви Дональда Трампа віцепрезидент США Джей Ді Венс. Хотілося б вірити, що таке визнання американцями реальності допоможе реально підсилити Україну, щоб справді завершити цю війну.ДжерелоПро автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат УкраїниРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.