У той час, як Молдова готує виборчі дільниці до проведення парламентських виборів 28 вересня, Росія за допомогою інформаційних операцій пише зловісний сценарій, вже надто добре знайомий українцям. Росія систематично втручалася у політику Молдови, і нещодавно вона підвищила ставки, коли її зовнішня розвідка прямо заявила, що нібито після недільних виборів, ЄС має намір окупувати Молдову під вигаданим приводом –  задля забезпечення миру у нестабільній післявиборчій ситуації. Одночасно було заявлено, що сили НАТО нібито готують "десант" у Одесі, аби залякати проросійських мешканців Придністровʼя і зірвати їхні плани щодо дестабілізації Молдови. Хоча ці твердження є неперевіреними та безумовно неправдивими, час і форма цієї інформаційної операції віддзеркалює ранні маркери, задокументовані у агресивній війні Росії проти України. Зокрема, йдеться про застосування специфічної форми дезінформації, відомої як "інформаційні алібі".

Інформаційні алібі полягають у превентивному поширенні неправдивих відомостей, ретельно сконструйованих для того, щоб перекласти відповідальність за міжнародні злочини із реального виконавця чи держави на іншу сторону - тобто фактично за діяння, які самі планують вчинити. Конструюючи такі оманливі наративи, Росія прагне чинити злочини безкарно – звільняючи себе від відповідальності шляхом маніпуляції інформаційним середовищем як невід’ємним елементом самого злочинного діяння. Ця тактика  цинічно використовує риторику як інструмент гібридної війни і зрештою – міжнародних злочинів, зокрема, злочину агресії, злочинів проти людяності, воєнних злочинів і навіть геноциду.

Україні добре відомий цей сценарій. Як описано у нещодавньому звіті Global Rights Compliance та The Reckoning Project "Створення безкарності: інформаційні операції Російської Федерації в Україні", перед нападами на Драмтеатр у Маріуполі, дамбу Каховської ГЕС, табір військовополонених в Оленівці та інші злочини проти українського народу застосовувалася подібна тактика. Органи державної влади та Telegram-канали поширювали альтернативний наратив – прямо протилежний справжнім планам Росії – і активно популяризували його до, під час та після нападів, аж доки оманливий наратив частково не затьмарив правду про злочини. Мета - сприяти злочину так, щоб посіяти сумніви щодо винуватої сторони та затуманити суспільну дискусію достатньо довго, аби просунути військові, геополітичні та злочинні цілі.

Ця інформаційна операція – твердження про "окупацію Молдови ЄС" і "вторгнення НАТО до Одеси" – є не просто пропагандою. Це інформаційне алібі, яке може бути використане для виправдання майбутньої агресії проти Молдови та низки міжнародних злочинів щодо тих осіб, які можуть заважати втіленню цього злочинного задуму. Водночас воно може сприяти подальшим військовим операціям у Одеській області та, відповідно до типового російського сценарію, супроводжуватись численними нападами на цивільне населення.

Чому Росія переносить сценарій "інформаційних алібі" до Молдови?

Головна мотивація Росії у створенні нестабільності у Молдові – заблокувати її вступ до ЄС, адже членство сприймається Москвою як прямий виклик її застарілим претензіям на так звану "сферу впливу". Крім того, оскільки процеси вступу Молдови та України до ЄС неформально пов’язані між собою, гальмування шляху Молдови має й додаткову "перевагу" у вигляді уповільнення прогресу України.

Розпалюючи інформаційну війну в Молдові (див. останні розслідування BBC та Ziarul de Gardă), витрачаючи сотні мільйонів євро на "захоплення влади" через парламентські вибори та використовуючи свою присутність у Придністров’ї, Кремль прагне або встановити проросійський уряд, або створити нефункціональний парламент. Такий підхід не лише залишає Молдову на більшій політичній та економічній відстані від держав-членів ЄС, а й послаблює західного сусіда України та підриває політику розширення ЄС.

Важливо, що ці заходи є лише частиною багаторівневої стратегії, спрямованої на відновлення гегемонії Росії у регіоні. Якщо зазначені вище дії не сприятимуть успіху Москви, інформаційне алібі може стати підґрунтям для застосування сили з порушенням Статуту ООН і, як у випадку з Україною, відкриє шлях до вчинення низки інших міжнародних злочинів.

Що має робити Молдова для протидії "інформаційним алібі" Росії?

Молдова та інші держави повинні розглядати російську дезінформацію, зокрема інформаційні алібі, як тривожні сигнали злочинного плану та оперативно протидіяти таким наративам. Це не просто пропаганда — це інструмент реалізації чіткого плану агресії, що передбачає посягання на суверенітет держави та напади на її цивільне населення. Молдова має відстежувати, перевіряти й публічно спростовувати ключові заяви, публікуючи правдиві факти, щоб громадяни Молдови могли опиратися небезпечним наративам Росії, і, таким чином, зривати її злочинний план. Важливо також координувати дії з незалежними медіа та громадянським суспільством для того, щоб бити на сполох ще до активного поширення інформаційних алібі.

Окрім формування ефективної стратегії комунікації, Молдова має документувати інформаційні алібі, аби у майбутньому вони могли слугувати доказами у механізмах притягнення Росії до відповідальності. Зокрема, такі кампанії слід досліджувати як докази злочинного плану з  порушення заборони на застосування сили, закріпленої у Статуті ООН.

Напередодні виборів 28 вересня Молдова має врахувати урок України: заздалегідь поширені наративи — це не просто беззмістовна дезінформація, а можливий доказ наміру вчинити дії, прямо заборонені міжнародним правом. Інформаційне алібі Москви у Молдові має на меті виправдати застосування сили і в юридичному вимірі може розглядатися як складова плану, спрямованого на порушення статті 2(4) Статуту ООН та вчинення міжнародних злочинів. 

Від Києва до Кишинева стратегія протидії інформаційним алібі залишається очевидною: розпізнавати російський сценарій, спростовувати дезінформацію і забезпечити, щоб майбутнє Молдови визначали її громадяни — не дозволивши інформаційним алібі зруйнувати демократію чистати виправданням для  подальшої агресії. 

Скотт Мартін,міжнародний правовий радник фундації Global Rights Compliance