Організація визволення Палестини проголосила незалежну палестинську державу у 1988 році. На сьогодні 147 із 193 держав-членів ООН визнають палестинську державу — останньою у січні цього року стала Мексика.

Головний союзник Ізраїлю, США давно заявляють, що з часом визнають палестинську державу, але лише після того, як палестинці домовляться з Ізраїлем про врегулювання на основі двох держав, що передбачає створення палестинської держави поруч з Ізраїлем на Західному березі, включно зі Східним Єрусалимом і сектором Газа — загалом це відповідає кордонам, які існували до арабо-ізраїльської війни 1967 року. До останнього часу великі європейські держави поділяли цю позицію.

Ситуація з визнанням

Палестина має високий рівень міжнародного визнання, має дипломатичні представництва за кордоном і команди, що беруть участь у міжнародних спортивних змаганнях, зокрема на Олімпійських іграх. 

Палестинські дипломатичні місії по всьому світу контролюються Палестинською автономією, яка визнана на міжнародному рівні як представник палестинського народу.

Однак через триваючий конфлікт палестинців з Ізраїлем вона не має ні узгоджених на міжнародному рівні кордонів, ні столиці, ні армії. Через окупацію Ізраїлем Західного берега палестинська адміністрація, створена після підписання у 1990-х роках Ослоських угод, не контролює повністю свою територію і населення.

Палестинська автономія, очолювана Махмудом Аббасом, здійснює обмежене самоврядування в деяких частинах окупованого Ізраїлем Західного берега відповідно до угод з Ізраїлем. Вона видає палестинські паспорти та управляє палестинськими системами охорони здоров’я та освіти.

Тиск на Ізраїль

Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху заявив, що палестинської держави ніколи не буде. Ще минулого року Нетаньяху заявив, що Ізраїль має контролювати безпеку на всій території на захід від річки Йордан, тобто тієї території, яка необхідна для створення будь-якої майбутньої палестинської держави.

“Це необхідна умова, і вона суперечить ідеї палестинського суверенітету. Що робити? Я кажу цю правду нашим американським друзям. Я також зупинив спробу нав’язати нам реальність, яка могла б завдати шкоди безпеці Ізраїлю”, — сказав Нетаньяху.

Делегація, що представляє Державу Палестина, має статус спостерігача в Організації Об’єднаних Націй, але не має права голосу. 

Лідери Канади, Австралії та Великої Британії в неділю вже заявили про визнання палестинської держави їхніми країнами. Ці країни заявляють, що хочуть таким чином чинити тиск на Ізраїль з метою припинення руйнівних атак на Газу, скорочення будівництва нових єврейських поселень на окупованому Західному березі та відновлення мирного процесу з палестинцями.

Президент Франції Еммануель Макрон, лідер першої великої західної держави, що підтримала визнання, заявив, що цей крок супроводжуватиметься зобов’язанням Палестинської автономії провести реформи, які покращать управління і зроблять її більш надійним партнером для післявоєнного управління Газою.

Позиція США
Ті, хто вважає визнання лише символічним жестом, вказують, що вплив у конфлікті таких країн, як Китай, Індія, Росія, і багатьох арабських держав, які визнали незалежність Палестини кілька десятиліть тому, є досить обмеженим.

Ізраїль обмежує доступ товарів, інвестицій, освітніх чи культурних делегацій. У Палестині немає аеропортів. До не маючого виходу до моря Західного берега можна дістатися лише через Ізраїль або через контрольований Ізраїлем кордон з Йорданією. Ізраїль також контролює практично весь доступ до сектору Газа.

Сполучені Штати рішуче виступають проти кроків своїх європейських союзників щодо визнання. У відповідь вони ввели санкції проти палестинських чиновників, зокрема заборонили Аббасу та іншим діячам Палестинської автономії брати участь у Генеральній Асамблеї ООН, відмовивши їм у видачі віз і анулювавши вже видані.

Президент США Дональд Трамп раніше заявляв, що визнання палестинської держави може заохотити ХАМАС. Але коли його запитали про це під час спільної пресконференції з Кіром Стармером за підсумками його державного візиту до Великої Британії, Трамп лише зазначив, що має «розбіжності» зі Стармером з цього питання, додавши для більшої переконливості, що це одна з «небагатьох розбіжностей» між ними.