Останнім часом стало практично неможливо ігнорувати висвітлення теми штучного інтелекту в засобах масової інформації. Прогрес технології, що прискорюється, розглядається як неминучість, перспектива, що викликає як хвилювання, так і екзистенціальний страх перед майбутнім. Судячи із завищених біржових оцінок компаній, що перебувають на передньому краї індустрії, ринки, схоже, переконані, що ми вступили в технологічну революцію.

І все ж я переглянув свої власні погляди. Як економіст, останніми роками я вважав, що революційні інновації в галузі штучного інтелекту мають бути чистим позитивом, бо саме так і відбувалося з появою нових технологій протягом усієї моєї кар'єри.

Реальність ніколи не підтверджувала доводи техноскептиків і песимістів про те, що якась нова технологія призведе до кризи масового безробіття, тому я за замовчуванням вважав, що цього разу все має бути інакше. Ба більше, ШІ може стати знахідкою для західних суспільств, які стикаються з такими проблемами, як швидке старіння робочої сили, політична реакція проти імміграції та зростаючий тягар державних боргів.

Але у відповідь від тих, хто найглибше занурений у цю сферу, я часто чую, що не "розумію", наскільки лякаюче швидко йде розвиток ШІ. Я не зміг оцінити, наскільки небезпечною може бути ця технологія, особливо якщо вона досягне того рівня, коли зможе адаптувати власне мислення без будь-якої участі контролера. Водночас якщо ШІ опиниться не в тих руках – чи то злочинні організації, чи то держави-ізгої, – це може призвести до політичного та соціального хаосу.

Крім того, існує надзвичайна дорожнеча виробництва та експлуатації цієї технології. Ми щойно спостерігали за візитом президента США Дональда Трампа до Великої Британії, і поряд з усією помпою та церемоніями він приділяв пильну увагу мобілізації ще більших інвестицій у центри обробки даних та енергетичну інфраструктуру для їхнього живлення.

З огляду на безпрецедентні ринкові оцінки і масштаби задіяних сум, я маю запитати: а яка, власне, мета? Якщо ШІ, за всієї його очевидної могутності, не вдасться застосувати так, щоб матеріально вирішити наші найбільші проблеми, то для чого все це було зроблено? Я розумію, чому власники провідних компаній хочуть, щоб усі інші підприємства перейшли на ШІ. Але це не означає, що технологія допоможе нам розв'язати найбільші та найнагальніші проблеми, з якими стикається наше суспільство.

Для роботодавців приватного сектора ШІ здається очевидним способом стримування витрат на робочу силу. Більшість економістів вітають усе, що може шокувати керівників корпорацій і змусити їх не зациклюватися на необхідності дешевої та гнучкої робочої сили. Але загалом це питання не таке вже й важливе.

У Великій Британії, наприклад, зростання продуктивності праці було слабким з моменту фінансової кризи 2008 року, і якщо попорпатися в даних, то можна виявити, що основним фактором є ключові державні установи. І хоча всі говорять про підвищення продуктивності праці в Національній службі охорони здоров'я, ніхто не робить це пріоритетним завданням.

Коли я працював у незалежній комісії Times з охорони здоров'я 2023 року, мені часто доводилося відбиватися від широко поширеної думки, що, незалежно від наших рекомендацій, витрати на охорону здоров'я як частка ВВП неминуче й далі зростатимуть. Але чому так має бути? Наприкінці 1970-х років частка витрат на охорону здоров'я у ВВП була приблизно такою ж, як і на освіту, – близько 5 %. Але сьогодні вони наближаються до 12 % ВВП, що більш ніж удвічі перевищує витрати на освіту.

На мій погляд економіста, ці тенденції не мають сенсу. Якщо вже на те пішло, витрати на освіту мають бути вищими, ніж витрати на охорону здоров'я, тому що більш освічені молоді люди можуть як підвищити продуктивність майбутньої робочої сили, так і зробити кращий вибір на користь здоров'я.

Крім того, домогтися більш високої продуктивності праці в охороні здоров'я може бути простіше, ніж у викладанні. Ще гірше те, що більше зростають витрати на охорону здоров'я, то складніше уникнути скорочення витрат в інших галузях, якщо не підвищувати податки. Управління з бюджетної відповідальності Великої Британії продовжує прогнозувати жахливий рівень потенційного державного боргу до 2050 року, якщо ми нічого не зробимо щодо NHS, соціальних виплат, державних пенсій та інших соціальних послуг.

Тому моя рекомендація державним політикам, лідерам галузі та іншим –розробити серйозний, чіткий, заснований на фактах план, щоб забезпечити внесок ШІ в зростання продуктивності праці там, де він найбільше потрібен. Це буде нелегко, але якщо врахувати, скільки мізків і талантів спрямовано на розробку цієї технології, напевно, хто-небудь придумає, як використовувати її з користю.

Авторське право : Project Syndicate, 2025 .www.project-syndicate.org