В Україні вже понад 936 тисяч ветеранів (3% дорослого населення), і кожен потребує різного рівня підтримки. Наприкінці 2024 року реабілітацію отримали лише 366 тисяч осіб, тоді як потреба була значно більшою. На початку того року країні бракувало щонайменше 7 800 ліжок. ВОЗ попереджала про різке зростання потреб у травматології, протезуванні й реабілітації. Лише за перші місяці 2025-го допомогу пройшли понад 144 тисячі пацієнтів, з них 56 тисяч — у стаціонарах.

Литва виступає не просто донором, а надійним партнером: модернізує центри у Львові, Дніпрі й Житомирі, впроваджує міжнародні методики та готує лікарів, фізіо- й ерготерапевтів, психологів і соцпрацівників. Мета – не лише фізичне відновлення, а й гідне повернення до роботи, сім’ї та громади.

Історія Ярослава та Ірини

У 2023 році прикордонник Ярослав Іванець отримав неподалік Бахмута мінно-вибухове поранення хребта. Після операцій в Україні прогнози були песимістичні: лежачий стан та ускладнення, що зневірюють. Родина зверталась у міжнародні програми, але всюди чула відмову. Лише Литва сказала «так». Ярослав лікувався в клініці  Сантара Вільнюського університету в рамках литовської програми реабілітації українців, постраждалих від війни.

"Якби ми не поїхали, то не мали б ті позитивні результати, що маємо сьогодні. Тут одразу сказали: якщо потрібно, стандартні 70 днів продовжать», — згадує дружина Ірина.

Через три місяці Ярослав із лежачого стану почав пересідати у візок. Спершу литовські фахівці зміцнили руки, щоб він міг самостійно підніматися — це дало безпечніший і ефективніший результат. Програма включала контроль болю, відновлення сну, психологічну підтримку для нього й дружини.

«Уперше мене спитали, як  почуваюся саме я», — каже Ірина.  У Вільнюсі чоловікові подарували візок і ходунки ще до виписки, тоді як в Україні чекали на це понад рік. Ця історія показує: реабілітація — це не набір процедур, а шлях до гідності й незалежності.

Стратегія, а не разова допомога

Враховуючи історію Ярослава, у 2024 році Литва розпочала програму програму «Реабілітація та реінтеграція поранених і постраждалих від війни в Україні», яку реалізує Центральне агентство з управління проєктами (CPVA) за фінансування Фонду розвитку та гуманітарної допомоги Литви (LTAID). Йдеться про методики, стандарти, командну роботу та постійне навчання спеціалістів, з метою збільшення та покращення реабілітаційних можливостей у країні, щоб українці могли отримувати необхідну допомогу вдома, поруч зі своїми близькими.

Тренінги проводять як в Україні, так і в Литві. Теми — наслідки травм хребта й мозку, опіки, мінно-вибухові ураження, сучасні методики мануальної терапії. «Це взаємний обмін: наприклад, львівський центр Unbroken є лідером у протезуванні, ми вчимося й у них», — додає Маріана Варкалєне, координаторка навчань CPVA.

Родина як частина відновлення

Одужання не закінчується за дверима лікарні. Тому програма активно підтримує сім’ї: навчання догляду, психологічна допомога, консультації щодо соціальної інтеграції. Мета – щоб після виснажливого лікування людина поверталася не в невизначеність, а в новий етап життя з підтримкою громади та держави.