Європа проти жертв серед пілотів

Технічно встановити безпольотну зону над Україною можливо, але таке рішення впирається у політичне та психологічне питання.

Про це сказав це сказав військовий експерт, колишній співробітник СБУ Іван Ступак в коментарі УНІАН.

За його словами, всі розуміють, що безпольотна зона потрібна, але лише згода всіх 32-х країн-членів Альянсу може дозволити НАТО розміщувати свої літаки з такою місією. У той же час ніхто з європейських лідерів "не хоче отримувати труни зі своїми пілотами, які будуть збиті над територією України".

Слід врахувати ще й такий момент, як вартість озброєння західних країн.

"Збивати цими мільйонними ракетами дрібні "Шахеди", навіть пустишки? І буквально за чотири тижні, за місяць, НАТО всі свої ракетні запаси просто знесилить саме на такі удари. Не варіант",- вважає Ступак.

На його думку, єдиний варіант - це збивати те, що літає дуже низько над землею. 

"Це ці ракети Х-101, 555, "Калібри" оці всі, це крилаті ракети. Оце технічно пілоти цих літаків робити можуть. Але ми впираємося і в політичну складову, і там багато чого іншого", - зазначив експерт.

У той же час, зазначає він, з технічної точки зору допомогти нам можуть.

Але, на його думку, якщо є політична згода, - хоча б двох-трьох країн, якщо вони готові піти на якісь жертви серед своїх пілотів, і вони це приймають як частину війни, то це можна зробити. Але якщо вони цього бояться, то, скоріш за все, нічого не вийде.

Запобіжник від вогню по своїх

Ідею збивати російські дрони та ракети над територією України почали обговорювати ще у 2022 році як реакцію на заклики "закрити небо". Після випадків дронових атак на Польщу ця тема знову набула актуальності. Експерти проєкту Defense Express вважають, що ухвалення такого рішення насамперед залежить від політичної волі, а ймовірність його підтримки всіма країнами-членами НАТО залишається низькою. Натомість ініціатива, яку реалізували б окремі держави з відповідними ресурсами, має значно вищі шанси на втілення.

Якщо відмовитися від розміщення наземних систем ППО або бойових літаків безпосередньо на українських аеродромах, то в грі залишається, по суті, лише один реалістичний варіант - повітряні патрулі, які злітатимуть із баз на східному фланзі Альянсу. Це означає використання F-16, F-35, Rafale, Eurofighter з польських або інших прилеглих аеродромів для виконання патрулювання в межах досяжності.

При цьому приклади вже діючих розміщень демонструють, що серйозних логістичних бар’єрів немає: у Польщі безперервно функціонує місія повітряного патрулювання НАТО, і її авіабази постійно приймають винищувачі з різних країн. Наприклад, на 23-й авіабазі поблизу Варшави (Мінськ-Мазовецький) у серпні дислокувалися німецькі літаки Eurofighter. Із цієї точки бойовий літак здатен досягти української Волині орієнтовно за 15 хвилин.

Серед ключових технічних факторів - ефективна дальність патрулювання, час перебування у повітрі та наявність систем далекого радіолокаційного спостереження (AWACS), що можуть здійснювати контроль із польської території. Тривалість польоту - від кількох годин - залежатиме від конкретного типу літака і які саме райони України можуть бути охоплені патрулями.

Однак найсуттєвішим технічним та одночасно операційним викликом є скоординованість дій між союзниками та українськими силами. Це потрібно для того, щоб повністю мінімізувати ймовірність "дружнього вогню". Одне з практичних рішень - встановлення спеціальної зони, у межах якої працюватимуть виключно іноземні винищувачі, тоді як українським силам буде тимчасово заборонено застосовувати будь-які засоби ураження в цьому районі. Така умовна "безполітна і беззенітна" зона дозволить уникнути ризиків для своїх, хоча й суттєво обмежить масштаб дій партнерів.

"Необхідно вирішити ключову проблему. Це погодженість дій між партнерами та Україною з метою унеможливлення "вогню по своїх". І це, з огляду на все, можливо вирішити створенням безполітної та беззенітної зони для ЗСУ, в якій будуть діяти лише винищувачі європейських країн", - йдеться в публікації проєкту.

Таким чином, зони патрулювання навряд чи охоплять значні території - не варто очікувати покриття великих областей України. Навіть у найкращому сценарії мова може йти лише про локальні перехоплення, що будуть зосереджені в прикордонних регіонах.

Перехоплення загроз - не на рівні Ізраїлю

Також зараз багатьох цікавить питання про те, чи може НАТО ефективно захистити хоча б європейські країни від російських повітряних атак.

Теоретично - так, адже на континенті створено потужну оборонну систему. Проте на практиці вона має недоліки, зазначає The Economist.

Коли 19 російських дронів атакували Польщу, це стало найсерйознішим порушенням повітряного простору НАТО за всю його історію. Генсек альянсу Марк Рютте назвав дії у відповідь 10 вересня "дуже успішними", хоча було збито лише чотири БПЛА. Уже 13 вересня Румунія зафіксувала аналогічне порушення, а президент США Трамп того ж дня заявив, що війна в Україні - не його війна, фактично проігнорувавши виклик для НАТО.

Система повітряного щита НАТО складається з трьох основних елементів:

- розвідка та спостереження - 14 літаків AWACS, що базуються в Німеччині, та дрони RQ-4D Phoenix з бази на Сицилії дозволяють відстежувати повітряну активність над Україною і Білоруссю;

- винищувальна авіація - країни Альянсу по черзі контролюють небо над Східною Європою. Наприклад, Італія, Іспанія й Угорщина охороняють Балтію, Нідерланди й Норвегія - Польщу. Винищувачі супроводжують російські літаки і, за потреби, можуть збивати цілі;

- наземні системи ППО - східноєвропейські держави мають свої радари та засоби захисту, які доповнюються комплексами Patriot. Німеччина вже надіслала такі установки до Польщі, Нідерланди планують зробити те саме. Також діють есмінці з протиповітряними радарами та американські наземні радари в Польщі й Румунії.

Частина цієї інфраструктури об’єднана в єдину інтегровану систему ППО, що координується командуванням НАТО в Рамштайні. Повітряний простір також контролюється двома центрами повітряних операцій — у Німеччині (на північ від Альп) і в Іспанії (на південь).

Втім, автор статті вважає, що ідеальною цю систему назвати важко. Значна частина потужних систем ППО вже передана Україні, що послаблює захист Європи. Крім того, використовувати дорогі ракети Patriot для знищення дешевих дронів економічно недоцільно.

Видання також риторично запитує, чи готова Європа наслідувати приклад Ізраїлю, який, не чекаючи порушення свого неба, перехоплює загрози ще до їхнього входу в повітряний простір.

Підсумовуючи, автор нагадує, що, згідно з правилами, НАТО не може збивати ракети над Білоруссю або Україною. Для цього потрібне одноголосне схвалення всіх 32 держав-членів, яке Угорщина і Словаччина напевно заблокують. Звичайно, в разі серйозного конфлікту ці правила ведення бойових дій можуть змінити. Проте Європа може залишитися в програші.

Галина Гірак