Як "Азов" створює унікальну модель інтеграції та перепідготовки бійців після поранень

Нині одним із найгостріших і найболючіших питань для нашої країни є відчуття "використаного матеріалу", яке виникає у бійців та ветеранів, що отримали тяжкі поранення, інвалідність чи ампутації під час виконання бойових завдань.
Кожен військовослужбовець і кожен ветеран, який пожертвував своїм здоров’ям заради держави, має невід’ємне право на гідне життя: належні житлові умови, пільги, медичну та реабілітаційну допомогу, а також стабільне грошове забезпечення. Це не привілей, а заслужене право. У найважчі часи для країни саме ці люди взяли до рук зброю, виконали свій обов’язок, відстояли свободу та незалежність, і заплатили за це надзвичайно високу ціну.
Проте реальність часто виявляється жорстокою: після отримання тяжких поранень бійці і їхні родини часто залишаються сам на сам із супутніми проблемами. Складається враження, що поки воїн здатний воювати — він потрібен, а коли стає непрацездатним — його значення знецінюється. Це наслідок безвідповідальності недбалих командирів та окремих військових частин, які уникають виконання своїх обов’язків перед тими, хто віддав за Батьківщину найцінніше.
Насамперед відповідальність за пораненого військовослужбовця має нести його військова частина. Саме вона є першою ланкою, яка повинна подбати про подальший шлях бійця — забезпечити лікування, належний супровід і підтримку від моменту поранення до остаточного рішення військово-лікарської комісії.
Рішення ВЛК визначає подальший статус військового: він може бути визнаний "непридатним до військової служби" або "придатним для служби у тилових підрозділах" — таких як логістика, зв’язок, медичні чи навчальні центри тощо. У цій точці військова частина зобов’язана надати воїну право вибору: продовжити службу на тилових посадах (для цього необхідна співбесіда, підбір вакансій, що відповідають фізичним можливостям і морально-вольовим якостям бійця), або звільнитися зі служби, отримавши допомогу у працевлаштуванні в цивільній або оборонній сфері.
Важливо підкреслити: сьогодні працевлаштувати ветерана — більш ніж можливо. У 2025 році країна відчуває гострий дефіцит робочої сили. Український бізнес, оборонна галузь і державні установи зацікавлені у ветеранах, адже їм не потрібне бронювання, а їхні досвід і дисципліна є надзвичайно цінними. Крім того, у парламенті розглядається законопроєкт №12398, який передбачає встановлення квот на працевлаштування ветеранів війни залежно від чисельності працівників у компанії. Це реальний крок до системної інтеграції ветеранів у суспільство та економіку.
Підрозділи інтеграції як вирішення проблеми
Запровадження системного підходу до підтримки поранених бійців дозволить змінити ситуацію кардинально. Воїн має бути впевнений, що його підрозділ не залишить його наодинці з проблемами, навіть якщо він втратить боєздатність. Завдяки моделі, яку ми наразі впроваджуємо в 12-ій бригаді "Азов", кожен боєць, вирушаючи на виконання бойового завдання, вже знатиме відповідь на запитання: "А що далі?".
Він матиме впевненість, що у випадку поранення отримає належне лікування, юридичний та соціальний супровід, а його подальша доля не залишиться на відкуп випадку. Це не лише зміцнює моральний дух військових, а й покращує клімат у підрозділі: зникає обурення на командування, зростає довіра й відчуття справедливості. Адже бійці розуміють — їхня жертва не знеціниться, навіть якщо вони більше не зможуть воювати на передовій. Водночас концепція підрозділу інтеграції спрямована не на відсторонення поранених воїнів від військової справи, а на їхнє збереження та інтеграцію у нові ролі. Боєць може залишатися частиною армії, але в іншій функції — як інструктор, спеціаліст із логістики, зв’язківець, медик, діловод тощо.
Україна часто дивиться на цивільних, яких мобілізують, але не бачить величезного кадрового потенціалу ветеранів. А між тим, саме вони — готові професійні військові. Цивільний новобранець проходить довгий шлях від розгубленості до справжнього воїна, а ветеран уже знає, що таке війна, дисципліна, відповідальність. Залучення ветеранів і поранених може стати ключем до вирішення кадрової кризи в армії. Це шанс не втратити людей, які вже є частиною Сил оборони України.
Наші дані показують: переважна більшість (85%) поранених бійців "Азову" хочуть залишатися в бригаді. Чому? Тому що армія для них — це свідомий вибір, покликання й бажання приносити користь своїй державі. Навіть боєць, який більше не може воювати на передовій, прагне залишатися у війську. Він готовий навчати новобранців, працювати у штабі, займатися зв’язком чи логістикою. Він не просить жалості. Він хоче працювати на благо країни.
"Азов.Інтеграція"
"Азов.Інтеграція" — це новий унікальний спеціалізований підрозділ бригади "Азов", якому немає аналогів у Силах оборони України. Його головна місія — збереження та інтеграція бійців, які тимчасово або назавжди втратили боєздатність, але залишаються цінним кадровим потенціалом для армії.
Ми застосовуємо комплексний підхід, який поєднує кадрову, освітню, психологічну та соціальну роботу. Це дозволяє не просто "працевлаштовувати для галочки", а створювати систему, де кожен боєць отримує нову роль із максимальним коефіцієнтом корисної дії — як для нього самого, так і для бригади загалом.
"Азов.Інтеграція" працює з важкопораненими та тимчасово непрацездатними військовослужбовцями, небоєздатними бійцями з обмеженнями здоров’я та з військовими, які повернулися з полону. Кожна з цих категорій потребує особливого підходу, але має спільний знаменник: вони вже пройшли шлях війни, знають дисципліну та реалії служби, і їхній досвід неможливо замінити "з нуля" цивільним мобілізованим.
"Азов.Інтеграція" ставить перед собою завдання збереження кадрового потенціалу: боєць залишається у строю, змінюючи роль замість виключення з системи. Ми не створюємо формальних посад, а добираємо функції, де конкретний боєць може дати найбільший результат. Значна частина нашої роботи це перепідготовка та розвиток небоєздатних бійців, організація навчання під нові спеціалізації (зв’язок, БПЛА, логістика, інструкторство, штабна робота тощо). Підрозділ інтеграції також забезпечує психологічну та соціальну підтримку, допомагає у відновленні та формуванні нової ідентичності в строю. Військовослужбовці не відчувають відсторонення, продовжуючи брати участь в боротьбі за свободу країни у новій якості.
"Азов.Інтеграція" як новий формат морально-психологічного забезпечення
"Азов.Інтеграція" це не лише інтегрування поранених у військову справу чи допомога з працевлаштуванням у цивільному житті. Це також новий формат морально-психологічного забезпечення (МПЗ) у структурі Національної гвардії, який реалізується через РОС (робота з особовим складом).
Ми створили робочі групи з небоєздатних бійців, які регулярно виїжджають у підрозділи, щоб спілкуватися з кожним військовослужбовцем, збирати проблематику, індивідуальні запити та пропозиції, виявляти вузькі місця у побуті, службі та командній роботі, а також формувати зворотний зв’язок "знизу догори". Зібрана інформація напряму потрапляє до командира бригади, що мінімізує ризик викривлення чи "фільтрації" даних по командній вертикалі. Це забезпечує прозорість і довіру до системи.
Робочі групи, сформовані з небоєздатних бійців, проводять "живе" спілкування в підрозділах, виявляють проблеми зсередини, на рівні кожного солдата та стають посередниками, яким довіряє особовий склад, адже вони самі пройшли шлях служби та поранень. Далі відділ аналітики систематизує зібрану інформацію, виводить загальну картину по стану справ у бригаді і формує аналітичні довідки для командування. А відділ розробки ППКП (план покращення клімату в підрозділі) на основі зібраної інформації розробляє покроковий план дій для командира та його заступників, визначає чіткі дедлайни та відповідальних за виконання і контролює реалізацію запропонованих рішень.
Небоєздатні бійці, об’єднані спільною ідеєю, допомагають таким же побратимам вирішувати проблемні питання. Вони стають "внутрішнім голосом" бригади, що зміцнює довіру, зменшує конфлікти та покращує морально-психологічний клімат у підрозділах. Таким чином система працює прозоро, швидко й ефективно: проблеми знизу не губляться в ланцюжку командування, а стають поштовхом для конкретних змін у підрозділах.
"Азов" — це велика сім’я, і робота підрозділу інтеграції вкотре підтверджує цю тезу. Тут немає чужих, кожен важливий, навіть якщо він змінює автомат на ноутбук чи інструкторську роботу. Сподіваюсь, що згодом подібні підрозділи з’являтимуться і в інших бригадах, а азовські досвід і напрацювання стануть для них хорошою базою та дороговказом.
Мурад "Банкай" Амагов , командир підрозділу Азов.Інтеграція 12-ї бригади спеціального призначення "Азов" Національної гвардії України
Останні новини
