Кожне політичне вбивство важливе не лише жертвою, але й наслідками. Тим, як воно буде використане.

Горст Вессель, молодий нацистський штурмовик і поет, не був ключовою фігурою у партії Гітлера. Але його смерть стала приводом для створення нацистської ікони й хвилі подальших репресій — не лише проти комуністів, яких звинуватили у вбивстві, а проти всіх інакодумців.

Сергій Кіров, на відміну від Весселя, був помітною постаттю в більшовицькому середовищі. Його поява у керівництві символізувала остаточну перемогу Сталіна над опонентами й перетворення Політбюро на слухняну зграю  прихильників. Але вбивство Кірова використали для масових репресій у масштабах усього суспільства.

У цих історіях політичний мотив не завжди був очевидним. Вессель не платив за квартиру господині та постійно конфліктував з нею. Кірова застрелив чоловік його коханки. Але для диктатур це не мало жодного значення. Важливо було інше: можливість інструменталізувати смерть, перетворити вбивство  на привід для державного терору.

Вбивство Кірка відкрило для Дональда Трампа кілька шляхів. Він може використати трагедію для консолідації суспільства, для єдності у боротьбі з радикалізацією. Але водночас має і можливість створити власну «ікону» – символ, який виправдовує нові нападки на опонентів, переведення суспільної дискусії з його політичних провалів на пошук злочинців.

Не маю жодних сумнівів: Трамп обере саме другий шлях. Історія свідчить, що політики його типу завжди обирають саме його.