Під час штучного голоду 1932-1933 років, який тодішня російська влада вчинила на теренах України, загинуло, за різними даними, від 3 до 7 мільйонів людей. Точну кількість жертв встановити неможливо. Але, навіть якщо відштовхуватися від найбільш стриманих підрахунків, цей злочин вражає своїми масштабами. Цим прикладом захоплювалися та надихалися німецькі нацисти, плануючи очищення "життєвого простору" для себе на східних землях. 

Я бачу три основних чинника цієї трагедії. Той геноцид зробила можливим відмова українців від боротьби за незалежність. Втративши у 1917-1922 роках від 600 тисяч до 1 мільйона людей, нація не знайшла в собі сил продовжувати битися і здалася на милість переможця. Гадаю, російське ярмо, яке українці несли до того майже три сотні років, видавалося їм меншим злом. Злом знайомим та передбачуваним. Це була страшна помилка, за яку ми тоді заплатили дуже велику ціну – мільйон репресованих, декілька мільйонів вбитих голодом, знищення інтелігенції і ще майже століття рабства. 

Головним чинником геноциду був, звісно, "богообраний" російський народ з його ідеєю своєї "особливої історичної місії", якою їм завжди було зручно виправдовувати бажання вбивати та грабувати сусідів. 

Але є ще дещо, що не прийнято згадувати в присутності наших західних партнерів. Важливою передумовою геноциду стала готовність західних урядів купувати у Сталіна збіжжя в обмін на технології та обладнання для індустріального ривка (який був потрібний йому, великою мірою, для підготовки до наступних війн). Навряд всі ті люди на Заході, що ухвалювали рішення "торгувати із дияволом", бажали українцям зла. Але так чи інакше, вони зробилися співучасниками того злочину. Тепер не так важливо, що ними рухало – чи то прагнення заробити трохи більше грошей, чи то псевдогуманістичні міркування (мовляв, блокада приносить більше страждань простим громадянам, аніж радянській владі), чи страх перед можливою війною. Їхні наміри, разом із прагненням тирана зламати волю українців, стали причиною жахливої смерті мільйонів людей.

Роботу над помилками не зроблено, історія повторюється. 

Російські керманичі не приховують прагнення зруйнувати на свою користь світову архітектуру безпеки. Росія веде війни проти сусідів і прагне розширювати географію агресії. Кремль намагається послабити західні країни, сіючи хаос і розбрат, корумпуючи ключових західних політиків та чиновників. Але замість того, щоби задушити російський режим санкціями, західні демократії інвестують у нього десятки мільярдів доларів щороку.

Близько 22 мільярдів доларів на рік Європа віддає путіну в оплату за нафту, газ та ядерне паливо. Сполучені Штати кожен рік витрачають на російські добрива, дорогоцінне каміння, сталь та рідкоземельні метали близько 3,5 мільярдів доларів. Навіть наш найпринциповійший союзник – Канада – щороку офіційно купує у росії товарів на 60 мільйонів доларів і ще близько 100 мільйонів віддає за російську нафту в обхід санкцій. Так, це менше 7% прибутків росії від зовнішньої торгівлі. Але на ці гроші росія може побудувати понад мільйон "шахедів". Або понад 50 тисяч "іскандерів". Або 25 тисяч танків. Велика частина грошей, отриманих росією від експорту, стає зброєю, яка нас вбиває. Тож треба визнати, що, як і сто років тому, кров'ю українців забруднені руки не тільки кремлівського диктатора. Вона також і на руках тих, хто лобіює і користується вигодами від цієї торгівлі. 

Сподіваюсь, цей дискурс хоча б натяком присутній у нашому діалозі з західними стейкхолдерами.

Росія воює проти нас на західні гроші. Ба більше, на гроші у тому числі європейських платників податків росія готує хрестовий похід проти самої Європи та всього демократичного світу.  

Торгувати з росією так само недалекоглядно, як продавати зброю маньяку. Ви не встигнете витратити отримані гроші, як будете нею ж і вбиті.  Та сама большевистська росія станцювала на цих граблях у 1938-1941 роках, коли вирішила заробити на торгівлі з Гітлером на тлі економічної блокади союзників. Сталін отримував величезні прибутки, постачаючи Гітлеру матеріали, критично важливі для німецького воєнпрому. І був упевнений, що він уклав найкращу угоду в історії. Але через чотири роки наслідки цієї угоди потопили його країну в крові. Якщо захід не хоче повторити цю помилку, санкції проти країни-агресора мають бути максимально жорсткими. 

Зняття санкций, замість їхнього багатократного посилення, для мене виглядає набагато гіршою зрадою союзників, аніж відмова у постачанні зброї.

Зброя, безумовно, потрібна. Без неї нам придется вкрай важко. Але зброя (та й усе, що відбувається на полі бою) – це лише стримування і послаблення агресора. Росію не перемогти лише зброєю. Навіть, якщо ми відкинемо ворога до міжнародно визнаних кордонів, це не буде перемогою. Лише передишкою перед наступним, ще важчим раундом. Головна проблема – прагнення імперії пожирати сусідів – не буде розв’язана, і з часом постане перед всім цивілізованим світом набагато гостріше. 

Перемогу дасть лише крах путінського режиму з подальшою кардинальною трансформацією росії. Режим впаде лише коли йому забракне ресурсів для того, щоби контролювати внутрішньополітичну ситуацію. І, якщо це геополітичне утворення настільки дороге нашим західним друзям, в цей момент вони мають бути готові робити йому штучне дихання. Але не раніше, спершу треба впевнитися, що демон, заволодівший його тілом, мертвий. А просто зараз весь цивілізований світ має згуртуватися навколо ідеї позбавити росію грошей для ведення будь-яких війн тепер і у майбутньому. Санкційний прес має стати настільки важким, щоби російський міністр оборони не мав грошей не тільки на виробництво ракет, а й навіть на листок паперу щоби видати наказ про чергову мобілізацію.  

І нас, і Європу, та і весь світ врятують лише по-справжньому жорсткі антиросійські санкції. Власне, і самих росіян врятують по-справжньому жорсткі антиросійські санкції. Бо, якщо таки санкції не будуть введені, росіяни і надалі будуть мільйонами перемелюватися у жорнах загарбницьких війн. Тож проявіть милосердя, будьте холоднокровними. 

Магічне мислення не допоможе. Путін нізащо не припинить війну, яка наразі є головним джерелом його легітимності в очах росіян. Навіть пауза в цій війні ризикує підірвати режим зсередини. Тому війна триватиме поки путін живий і має ресурси для її продовження. Ба більше, війна ширитиметься. Наразі в світі немає нікого, кому більше за Путіна було б вигідно розв’язання Третьої Світової. Тож, щоби уникнути нової глобальної катастрофи треба без жалю і зволікань демонтувати російський режим. Або, якщо це неможливо, демонтувати росію.

Костянтин Рєуцький