Реальні підсумки зустрічі у Парижі та подальших телефонних дзвінків скоро проявляться. Поки ефір наповнюється чутками. У такій ситуації завжди корисно зробити крок назад, щоб не втратити контекст.

Подивимося у максимально антинауковій конспірологічній формі з домислами та маніпуляціями. Якщо згадати минулу зиму, то рамка діалогу в уявленні Трампа була такою: друг Володимир виставляє якісь умови, вони беззастережно приймаються Києвом, тому що «у України немає карт»! Тут і війні кінець, миру – мир, і все таке. Україна не погодилася на цю нісенітницю.

Очевидно, Путін заявив щось на кшталт «Дональде, дай трохи часу, я все вирішу на землі і далі домовимося. Щоб красиво до Великодня вийти на якусь зупинку, а до 9 травня позначити переможний результат. Тільки ніякої зброї Україні і ніяких санкцій». Трамп відповів: «Ну, послухай. Є зобов'язання Байдена, зовсім заблокувати їх не можна – некрасиво. Але санкцій не буде, нових пакетів теж, це я можу».

Фактично Путін підставив Трампа, тому що на землі нічого не вирішив. А Трамп вимовив занадто багато слів, які не можна просто так дезавувати... Після 9 травня відкрилася нова сторінка, справа була приблизно так. Трамп сказав другові Володимиру: гаразд, не плач, ще раз піди в наступ, а восени повернемося до питання. Але я не можу робити вигляд, що нічого не відбувається. Ти ж лиходій! Тому я розблокую можливість купувати американську зброю для України за європейські гроші. А санкцій, як і раніше, не буде. Тільки не підведи цього разу!

Влітку росіяни входили з масштабними анонсами. Фактичний результат виявився настільки несумісним з очікуваннями, що в кінці літа на арену випустили начальника ГШ ЗС РФ Валерія Герасимова для «підбиття підсумків». Жанр, в якому виступав Герасимов, навіть складно визначити.

Виглядало це так: товаришу Трамп, сталася жахлива помилка, ми все виправимо, у нас великі плани! Ось карта, звідки і куди буде готуватися напад.

По суті, Путін вдруге обдурив Трампа. Тепер до зняття бар'єрів на зброю замаячила перспектива посилення санкцій. У підсумку за пів року конфігурація переговорного треку змінилася. Нам це складно об'єктивно оцінити, тому що ми всередині. Подивіться на все очима спеціально навченої людини з якогось Уругваю або «абхазької розвідки».

По-перше, Путін «привіз» собі два голи від США. За зняття кожної опції доведеться щось віддати. По-друге, зовсім в іншому тонусі перебуває Європа. Але найголовніше – це по-третє. Можна по-різному ставитися до ділових і людських якостей лідерів європейських країн. Але їх у жодному разі не можна запідозрити в наївності. Це досвідчені й цинічні політичні тварини.

Чи зважилися б зазначені лідери на таке публічне залучення, якби вважали справу України беззастережно програшною? Ні. Вони інтуїтивно відчувають вібрації успіху, частиною якого хочуть стати.

Схоже, що європейці прагматично оцінюють шанси України не як завідомо катастрофічні. А чому? А тому, що Україна виклала деякі «карти», які різко посилили переговорну позицію. І у відносинах з Путіним, і у відносинах з Трампом. Що сталося після того, як Путін вирішив активно наступати влітку?

У «переговори» вступив генерал Василь Малюк. Літо почалося з операції «Павутина». СБУ завдала болючого удару по російській стратегічній авіації. Потім злегка потрясла міст через Керченську протоку.

Вже цих двох «карт» було достатньо для натяку, що без обговорення умов України вибудувати процес не вийде. На місці Зеленського я б присвоїв Малюку звання Надзвичайний і Повноважний Посол. Можна просто – Надзвичайний.

Далі – більше. Та ж СБУ у рутинному режимі почала дотягуватися до підприємств російського ВПК. Ще одна «карта». До кінця літа робота Сил оборони України на російській території з боку почала виглядати як якась узгоджена дія багатьох учасників.

Симфонія, де у кожного своя партія, але є елемент диригування. Першим знаковим проявом «симфонічного» підходу стали масштабні проблеми у російській цивільній авіації. Хтось спочатку розвідка, потім придушив/перевантажив ППО, а потім майже на тиждень посадив російські літаки на землю.

Тенденція наочно продовжилася в серпні: півтора десятка успішних ударів по НПЗ плюс інша інфраструктура, детально описав командувач СБС Роберт Бровді. Всі маршрути росіяни знають. Але зробити нічого не можуть. Їм доводиться вибирати: захищати засобами ППО/ПРО тушки бонзів у Москві та Пітері чи стратегічні об'єкти? На все вже не вистачає.

Просто відкрийте стрічку за останні дні.

• Ніч на 28 серпня – ГУР підірвав радар до С-400 у Криму.
• Ніч з 29 на 30 серпня – ССО підірвали радар до С-300 у Криму.
• А 1 вересня якісь невідомі ракети раптово прилетіли в одну з баз російських прикордонників в районі Армянська. Виглядає, ніби генеральна репетиція перед чимось більш значним. Щоб подивитися, як долається РЕБ, як реагує ППО і т.д.
• 3 вересня – 102 бригада ТРО, ГУР і підрозділ «Лазар» 27-ї бригади НГУ підірвали пускозарядну машину С-300 В у Запорізькій області.
• Два тижні тому приблизно там же була знищена ще одна пускова...

Одночасно відбувається вищипування російської авіації. На початку серпня СБУ організувала «міні-павутину» на аеродромі у Саках. У цій же роботі на постійній основі бере участь ГУР. Що додатково знижує можливості і для перехоплення БПЛА, і для протидії морським дронам, які використовуються у тому числі як платформа для малих БПЛА, щоб атакувати об'єкти на суші.

Одночасно українські дрони почали регулювати залізничний рух до Криму по «сухопутному коридору». Не буду перевантажувати деталями і хронологією, можете поглянути списки знищених і пошкоджених засобів ППО/ПРО, РЕБ, РЕР, які оформили СБУ і ГУР. Все наочно.

Зокрема, виглядає так, що ЦСО «А» СБУ заходить з двох боків: випилює виробничі потужності для виробництва/ремонту рідкісних і дорогих виробів, при цьому випилює самі вироби. Дуже концентрована «дипломатія».

Успішні удари по елементах ППО/ПРО не просто створюють прогалини. Вони змушують росіян відводити ці засоби глибше. Що послаблює прикриття окупаційних військ. Це ще не ефект доміно, але явне підвищення напруги. Яке одночасно наростає у тилу через часткове вибуття нафтопереробки.

Свіжа заява міністра економрозвитку РФ Максима Решетнікова, що економіка Росії «охолоджується швидше, ніж очікувалося», сигналізує незалежним спостерігачам: у Кремля не все йде за планом.

А це означає, що домовлятися доведеться не так, як задумували у Кремлі. Як мінімум – на даному етапі. Це заслуга нашої армії, яка тримає фронт. Це заслуга всіх, хто працював на посилення переговорної позиції на російській території, плів «павутини» тощо. Це заслуга всіх громадян, які залишаються опорою Сил оборони.

Якби не це все, ніяких зустрічей у Парижі у принципі не було б. Для них не було б умов. А вони є. Тому охоче вірю, що телефонна розмова з Франції з Трампом була на підвищених тонах. Президент США неймовірно успішний. Він таки спонукав Європу до більш активної участі. Але відразу ж виникає зворотний бік – більше не можна безапеляційно диктувати, треба враховувати побажання.

Тож записуйте у книжечку ходи наших «переговорників», це заспокоює і допомагає бачити більш об'ємну картину. І легше фільтрувати те, про що голосять більшовицькі газети.