Головне:

• Чому у США думали, що до кінця літа реально домогтися перемир'я?
• Чому війна на виснаження може тривати і наступного року?
• Як Трамп усе ж таки розраховує отримати в Україні "швидку перемогу"?

Після поїздки Зеленського та європейських лідерів до Вашингтона минуло вже два тижні. За цей час від ентузіазму, з яким ЗМІ описували ті переговори, не лишилося й сліду.

Досить очевидно, що ніяким справжнім проривом у мирному врегулюванні та зустріч не стала. І хоча Дональд Трамп і далі публічно висловлює впевненість у тому, що все йде правильно, насправді він також незадоволений через відсутність прогресу, повідомляють американські медіа. І активно намагається знайти винних у цьому.

Причому, як часто буває в американського президента, винними можуть ставати хто завгодно, крім власне країни-агресора. При цьому характерно, що за ці два тижні саме РФ доклала максимум зусиль до зриву будь-якого предметного мирного процесу, знову виставивши Україні всі максималістські претензії зразка 2022 року і не йдучи на жодні компроміси.

Переживши справжні емоційні гойдалки в серпні (поїздка Віткоффа до Москви, саміт на Алясці, переговори у Вашингтоні), українці нині опинилися в підвішеному стані. З одного боку, якийсь реальний рух усе ж таки є, відбуваються зідзвони та особисті зустрічі топ-чиновників, готуються гарантії безпеки для України. З іншого боку - війна триває, як і раніше, у тилу відбуваються акти терору, окупаційні війська готуються до нових наступів. І здається, що ніякого мирного врегулювання не передбачається, як і півроку чи рік тому.

Поспілкувавшись із різними джерелами в політико-дипломатичних колах, РБК-Україна виділило два приблизні сценарії розвитку подій.

"Я думаю, ми ще непогано використали цей складний момент. Як мінімум, накрутили цих милих сплячих європейських гномів, вони тепер активніше будуть нам допомагати, на Орбана Трампу настукали, знову ж таки", - міркує в розмові з РБК-Україна співрозмовник з оточення Зеленського.

Його основний прогноз зводиться до того, що війна триватиме в доступній для огляду перспективі, щонайменше найближчі кілька місяців, з упевненим заходом у 2026-й.

Річ у тім, що Трамп, схоже, не має наміру повертатися до ідеї з жорсткими санкціями проти Росії, які мали запустити в середині серпня і яких Путін знову зміг уникнути.

Стів Віткофф і Володимир Путін у Кремлі (фото: Getty Images)

Попри всі зусилля Україні та її європейським союзникам до Трампа не вдається донести нескладну думку - про те, що Путін його просто "розводить". Ба більше, останнім часом Трамп став ще більше підкреслювати відповідальність обох сторін, України і РФ, за те, що відбувається.

Навіть останній обстріл Києва, схоже, не справив жодного враження на президента США - хоча цього ефекту хотіли домогтися ті ж європейці. У ніч на четвер було зруйновано досить струнку теорію про те, що поки всі сторони грають в ігри Трампа і демонструють зацікавленість у мирних переговорах, повітряних атак на Київ не буде - щоб зайвий раз не злити лідера Сполучених Штатів. Як виявилося, доля "міста тисячолітніх храмів із золотими куполами", про які так любить розмірковувати Трамп, хвилює його не так сильно, як багато хто хотів вірити.

Як розповідає один зі співрозмовників РБК-Україна, у Вашингтоні дійсно сподівалися, що нинішній раунд зусиль Трампа все ж таки принесе результат у вигляді перемир'я або навіть мирної угоди до кінця серпня.

Тим паче, що в Москві, судячи з усього, визначилися з тим, що можуть "продати" своєму населенню як перемогу - захоплення всього Донбасу. Мовляв, із цих двох регіонів "колись усе почалося", і їхня повна окупація немов завершить виток історії.

Але у своїх розрахунках американці зробили ключову помилку: вони вирішили, що Україна погодиться віддати Донбас. "Вони побачили якусь соціологію, що народу загалом пофіг на Донбас. Але "пофіг на Донбас" і "віддамо Донбас" - це ж абсолютно різні речі, чого американці не врахували", - розповідає співрозмовник. Тому Україна з найпершої хвилини, коли почали обговорювати ідеї "обміну територіями", чітко позначила свою категоричну відмову здавати свою землю без бою.

А без вирішення територіального питання говорити про якийсь істотний прогрес у переговорах загалом не доводиться. І замінити його обговоренням якихось інших тем, на кшталт гарантій безпеки, не вийде.

Через два тижні після саміту у Вашингтоні все виглядає так, що якийсь "прогрес" у переговорах існує тільки в уяві Трампа. Принаймні заяви і дії російської сторони за цей час максимально чітко дали зрозуміти: на жодні серйозні поступки Москва йти не готова, а Віткофф із Трампом, найімовірніше, просто неправильно зрозуміли Путіна. Що говорити, якщо в РФ на світ знову дістали запліснявілу пропагандистську історію про "нелегітимного Зеленського".

Проте поки що всі продовжують грати в переговори за правилами Трампа, навіть РФ не наважується відкрито заявити, що зустрічатися із Зеленським не буде ніколи і ні на яких умовах. Ймовірно, це було б переходом червоної лінії навіть для Трампа.

"Трамп зараз буде показово перебувати "над сутичкою". У США вже, по суті, почалися вибори до Конгресу (відбудуться в листопаді 2026-го, - ред.), і його електорат розділений приблизно навпіл: половина за допомогу Україні, а половина проти участі в "чужих війнах". Ось він і буде балансувати", - міркує співрозмовник у президентському оточенні.

Наслідки останнього обстрілу Києва (фото: Віталій Носач / РБК-Україна)

У такому сценарії це обіцяє Україні ще довгі місяці війни на виснаження . І, по суті, головне питання залишається таким же, як і раніше: хто першим "закінчиться", Україна чи РФ.

Зараз на боці Києва - помітна активізація європейських союзників, запуск закупівель американської зброї за програмою PURL, здається, йде без збоїв. З іншого боку, за Росією стоїть величезний Китай, важелі впливу на який у США обмежені, оскільки рикошетом сильно б'ють по самій американській економіці.

За однією з версій, яку чуло РБК-Україна, ключ до завершення війни зараз і зовсім лежить не у Вашингтоні, Києві і навіть не в Москві - а в Пекіні. І, судячи з усього, там поки що "дозволяють" Москві воювати далі, доки Кремль не переходить червоних ліній вже в китайському розумінні - наприклад, не нападає в лоб на країни НАТО.

Є й інший сценарій розвитку подій, який у розмові з РБК-Україна описують інформовані співрозмовники. Вони сходяться в тому, що подальше мирне регулювання залежить від переговорів на рівні лідерів - чи будуть вони двосторонні, тристоронні та чи відбудуться вони взагалі. Спочатку представники української влади розраховували, що така зустріч відбудеться до кінця серпня, тепер надія вже на вересень.

"Час не грає на нашу користь. Тепер ми хочемо провести таку зустріч до кінця вересня", - пояснило одне з джерел.

За інформацією видання, у військово-політичному керівництві України є частина прихильників того, щоб такі переговори відбулися винятково в тристоронньому форматі, тобто обов'язково за участю Трампа.

Головним досягненням таких переговорів має стати ceasefire - припинення вогню, пояснюють співрозмовники РБК-Україна. До того ж у разі тристороннього формату Трамп і Зеленський зможуть разом натиснути на Путіна з тим, щоб він погодився на це.

"Зустріч удвох - Зеленський і Путін - ні до чого не призведе, а тільки відкине все назад. Все закінчиться тим, що вони просто поб'ються", - говорить один зі співрозмовників.

За інформацією РБК-Україна, представники української влади обговорювали необхідність проведення саме тристоронньої зустрічі зі спецпредставником президента США Кітом Келлогом у 20-х числах серпня, коли той відвідував Київ. Він, за словами одного з джерел видання, схвалив цю ідею. Ба більше, як стверджують співрозмовники видання, росіяни своїми каналами дали зрозуміти, що вони теж підтримують саме тристоронній формат.

Зеленський і європейські лідери в Білому домі (фото: Getty Images)

Українська сторона сподівається, що тепер цю думку Келлог донесе Трампу. А той, своєю чергою, маючи важелі впливу на російського президента, натисне на нього з тим, щоб така зустріч відбулася найближчим часом.

Логіка цього сценарію така, що президент США зараз зацікавлений у результаті - у зупинці активних бойових дій, причому, бажано, якомога швидше. Припинення вогню між Україною і Росією досягти набагато простіше і швидше, ніж звести докупи контури будь-якої мирної угоди, яка б влаштувала і Україну, і Росію. І це може бути та сама "швидка перемога", яку Трамп продаватиме своїй аудиторії.

"Трамп може схилити Путіна до такого варіанту. Що він видаватиме за припинення війни - припинення бойових дій або укладення комплексної мирної угоди - це вже буде вторинне питання. Зараз він марить Нобелівською премією миру. Він вийде і скаже: мовляв, усе я припинив війну, люди не гинуть, а вони нехай далі собі розмовляють про деталі", - міркує один зі співрозмовників видання.

Подальші етапи після досягнення ceasefire - організація моніторингу ситуації вздовж лінії фронту, можливо, зі створенням лінії розмежування, проведення обміну всіма полоненими, отримання гарантій безпеки і старт переговорного процесу про якусь мирну угоду.

"Під час переговорів у Вашингтоні, які проходили з європейськими лідерами, обговорювалося розведення сил, тобто створення демілітаризованої зони. Ми пропонували 30-кілометрову зону - по 15 кілометрів з кожного боку. Європейці, зі свого боку, пропонували 40 кілометрів - по 20 кілометрів з кожного боку", - зазначило одне з джерел.

Цю так звану буферну зону, згідно з одним із планів, який наразі обговорюють європейські урядовці та дипломати, має патрулювати миротворчий контингент. Однак багато співрозмовників видання в українській владі досить скептично ставляться до цієї ідеї.

"Реалістичнішими і водночас дієвішими гарантіями безпеки для України після ceasefire стане продовження поставок озброєння, щоб підтримувати ЗСУ, та економічні гарантії - фінансування для відновлення країни від ЄС", - міркує один зі співрозмовників.

Хоча є ймовірність і того, що після досягнення ceasefire Україна і Росія можуть до жодної мирної угоди не прийти. Такий сценарій у розмові з РБК-Україна всерйоз озвучують деякі джерела видання. У результаті "на виході" мирне врегулювання фактично перейде в заморозку війни.

"Якщо ми зайдемо в режим обговорення якоїсь мирної угоди - це ще на роки. Такий нехай не найстійкіший варіант (заморожування війни) для України може бути кращим, ніж самовбивча здача Росії тих територій, які вона ще не захопила. Щоправда, за таких умов із Росії можуть зняти якусь частину санкцій, але навряд чи все й одразу - у цьому не зацікавлені самі США", - міркує одне з джерел видання.

Інший же варіант розвитку подій передбачає те, що Трампу вдасться узгодити з Путіним і Зеленським якісь загальні умови мирної угоди, які були б прийнятні для обох країн. Одне з джерел видання в політичних колах припускає, що президент США може "протиснути" Кремль на укладення "мирової" за поточною лінією фронту - без домагань на всю територію Донецької, Запорізької та Херсонської областей.

"Тоді після припинення вогню в якісь обмежені строки може відбутися формалізація всіх умов мирної угоди. У Трампа є інструменти, як зробити це", - каже співрозмовник.

Однак у цього сценарію є зворотний бік. Якщо виходити з того, що для Трампа важливо припинити війну, чи є для нього різниця "чиїм коштом"? Рівно так само, як США для угоди можуть тиснути на Москву, вони можуть тиснути і на Україну та її європейських партнерів.

"Адже логіка Трампа може бути й іншою: якщо хтось один не приймає наявні умови, можна натиснути на іншого. Але правда в тому, що на Москву Трампу хочеться тиснути менше, оскільки він бачить більше перспектив від економічних взаємовідносин з Росією, ніж з Україною", - припускає одне з джерел.

Дональд Трамп і Володимир Путін на Алясці (фото: Getty Images)

Ще одне спільне у всіх варіантах розвитку цього сценарію в тому - навряд чи він дасть Україні стійкий мир на десятиліття. Багато джерел видання вважають, що і після укладення мирної угоди або без неї Росія все одно прагнутиме розпочати нову агресію, щоб захопити Україну. Єдиним запобіжником від такої перспективи може стати післявоєнна єдність українського суспільства, розвиток нашої армії та ОПК і пам'ять про пройдені уроки цієї війни.

Тому такий другий варіант, хоча загалом і виглядає оптимістичніше за подальшу війну на виснаження, все одно не гарантує Україні спокійного життя. Бо для цього потрібно усунути справжню, реальну "першопричину конфлікту" - Російську федерацію з її імперськими замашками.