Путін хоче знищити Україну. Але наодинці не може.

Не може задіявши Білорусь як безпечне запілля для себе (виробничу базу, безпечне місце вишколу і накопичення живої сили) і напрямок можливого удару по Україні та Балтії шириною фронту понад тисячу кілометрів.

Не може навіть підключивши Іран та Північну Корею. Не може за допомогою таємної надважливої допомоги Китаю.Не може від отримання десятків мільярдів доларів податкових надходжень від діяльності транснаціональних кампаній в росії, що вирішили продовжувати бізнес на крові і фінансувати російську загарбницьку війну.

Не може навіть завдяки мільярдам доларів вирученим від продажу енергоносіїв Індії, Китаю і … країнами Заходу.

Тому потрібна допомога ще й США. Бо навіть «нейтральність» США не допомагає. Не допомагає припинення фінансової і воєнної допомоги. Саботаж при виконанні попередніх домовленостей. Раптові припинення постачання.

Потрібна пряма агресія США. Наразі вона проявляється в шаленому дипломатичному тиску. «Капітулюйте миром», тобто віддайте без бою, те що Москва не може взяти протягом понад одинадцяти років таку стратегію реалізовують у Вашингтоні. Інакше … санкції.

Отак, наш стратегічний союзник, спочатку разом з відвічним ворогом у 1994 році пограбував нас обманом забравши ядерну зброю, а тепер у тому самому складі планує поділ України і капітуляцію.

Під гаслом мовляв, що малі не мають права чинити опір обраним самозванцям.

Разом тим Москва активно працює над відкриттям другого фронту на західних кордонах України.

Створює санітарний антиукраїнський барʼєр у вигляді недружніх до України режимів. Наразі план реалізовано в Угорщині, Словаччині і до фіналу наближається у Польщі. Залишається зламати Румунію і Молдову. І організувати Україні оперативне оточення.

І в другому колі, утримувати у стратегічному заціпенінні і не здатності діяти вчасно, достатньо і рішуче, а бажано на випередження інших європейських країн. Бо інакше, Україну не перемогти.

Лише великою коаліцією Зла і Байдужості. Але й  при цьому не факт, що Москва переможе. Бо доки існує віра у перемогу, воля до опору, суспільна єдність - Україну перемогти не можливо…

Тому нам нічого не залишається як битися. І перемагати. Тоді просто не буде опонента для переговорів, у фіналі яких нам не клює нічого, окрім принизливого миру шляхом капітуляції…

Тому Si vis pacem, para bellum

І «…не рюмсати на поріддя, коли твій гайдамацький рід ріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ. І не бештати, пане-брате, а триматися на землі! Нею б до печінок пропахнути, в ґрунт вгрузаючи по коліна. А щоб звикнути — остудити, закропити у крик, у кров, заперіщить вишневим віттям віком викрадену любов. І з ордою під дикі галаси прорешечуватись гробами, раз жене нас ненатля сказу по роках, по віках, по горбах!»….