Москва вже допускає компроміси

Російський диктатор Путін, схоже, дійсно зацікавлений у можливості досягти домовленості з Україною. Проте, як зазначає політичний аналітик Марк Галеотті у своїй колонці для The Times, він також не проти і далі вести бойові дії.

На думку експерта, основною перепоною на шляху до будь-яких дипломатичних рішень залишалося небажання західних країн відкрито визнати той факт, що Україна найближчим часом не приєднається до НАТО і не зможе повернути окуповані території. Паралельно з цим Путін навряд чи погодиться на припинення вогню до початку реальних перемовин.

Водночас, як зазначається у публікації, президент США Дональд Трамп відкрито визнав ці моменти - і під час переговорів із Путіним на Алясці, і на зустрічі в Білому домі з Зеленським та з лідерами Європи. Це могло створити нові умови для діалогу.

Та, за словами аналітика, дії Трампа водночас порушили традиційні дипломатичні норми. Саміти зазвичай є фінальним етапом багатомісячної підготовки з боку експертів, дипломатів і парламентерів. У такому процесі лідери країн лише затверджують майже готову угоду. Але в даному випадку ця робота ще не проведена, тому важко сказати, наскільки далеко Путін готовий зайти у своїх поступках.

Також, на його думку, ускладнює ситуацію характер переговорної тактики Кремля. Росія не йде на поступове зближення позицій, а натомість висуває абсурдні чи надмірні вимоги в останній момент. Це створює ілюзію хаосу і не дає зрозуміти, де насправді проходить межа прийнятного для Путіна.

Яскравий приклад - висунута вимога передати частину Донбасу в обмін на стабілізацію лінії фронту. Іншим прикладом Галеотті називає начебто запрошення Зеленського приїхати до Москви.

"Це була не щира ініціатива, а насмішка: відповідь на те, що Зеленський у травні пропонував Путіну зустрітися в Стамбулі", - припускає автор.

Втім, попри жорсткі формулювання, аналітик вбачає певні ознаки гнучкості. Так, риторика прокремлівських медіа стала м’якшою щодо легітимності Зеленського, що може бути спробою зберегти обличчя Путіна у разі перемовин.

Крім того, деякі наближені до Кремля фігури дають зрозуміти, що Москва допускає компроміси. Наприклад, згода на обмеження чисельності українських військ розглядається як "спроба на удачу", а в питанні гарантій безпеки Росія готова на варіанти, які не включають розміщення сил НАТО в Україні.

Також розглядається можливість контролю над українським повітряним простором через авіабази поблизу країни або зобов'язання щодо оперативного нарощування військ у разі нового вторгнення.

"Як мені сказав один високопоставлений західний дипломат у Москві, немає жодних гарантій, що це призведе до чогось конкретного, але сигнали про більшу відкритість до переговорів безумовно, є", - йдеться у матеріалі.

Імовірно, російський президент відчуває, що настав сприятливий момент для ініціювання домовленостей, і в нього є мотивація перевірити, що з цього вийде. Не виключено, що серед причин - прагнення виставити Зеленського як перешкоду для Трампа на шляху до Нобелівської премії миру чи посилити напругу в Європі. Разом з тим Путін усвідомлює ризики від затягування війни - як економічні, так і соціальні.

Аналітик вважає, що Росії не потрібно перемагати у війні, їй достатньо мати ресурси, щоб протриматися довше, ніж Україна. А, зважаючи на останні події на фронті, мобілізаційні труднощі в Україні та зменшення західної підтримки, Путін, можливо, вважає, що час грає на нього.

Та водночас, оскільки Путін публічно не заявляє про бажання прямої зустрічі із Зеленським, найважливіший елемент - двосторонній діалог - залишається відсутнім. Попри декларації обох сторін про готовність до переговорів, поки що жодна не робить реальних кроків до компромісу. Тому настав час Києву взяти ініціативу в свої руки і наполегливо домагатися відновлення більш серйозних переговорів, нехай навіть тільки для того, щоб змусити Путіна розкрити карти.  

РФ визнає Зеленського де-факто

У той же час, як повідомили російські ЗМІ, глава МЗС РФ Сергій Лавров заявив, що Росія готова продовжити прямі перемовини з Україною в Стамбулі, і про це нібито йшлося в телефонній розмові Путіна з Трампом.

Міністр запевнив, що сторони продовжать зустрічі, як і раніше. Щодо можливої зустрічі Путіна і Зеленського, Лавров сказав, що це питання не обговорювалося на Алясці, але згодом воно виникло спонтанно.

Він заявив також, що РФ визнає Зеленського "де-факто главою режиму", але водночас знову підкреслив його "нелегітимність".

"Зеленський грає, не турбуючись про зміст, коли говорить про першочерговість для себе зустрічі з Путіним", - додав Лавров.

Він також запропонував підвищити рівень делегацій у Стамбулі, щоб ефективніше доносити ключові питання до президентів.

Тим часом професор Оксфордського університету Тімоті Гартон Еш заявив, що Путін не зупинить війну, доки не переконається в тому, що ситуація розгортається не на користь Росії. На його думку, реальних мирних переговорів не буде щонайменше до наступного року.

Еш вважає, що Путін "грає на публіку", використовуючи прагнення Трампа здобути Нобелівську премію.

Помітні поступки

А ось віцепрезидент США Джей Ді Венс у розмові з NBC зазначив, що вперше за 3,5 роки війни Росія продемонструвала готовність до значних поступок.

"Я не кажу, що вони відмовилися від усього. Але вони вперше погодилися на збереження територіальної цілісності України після війни", - зазначив він.

Венс також зауважив, що Кремль уже не прагне встановлення маріонеткової влади в Києві - на чому наполягав з початку вторгнення.

"Вони справді показали готовність поступитися в певних ключових питаннях. Вони вже ведуть розмови про те, що потрібно для завершення конфлікту",- додав він.

Однак, незважаючи на це, Росія наразі не демонструє бажання досягти припинення вогню, підсумував віцепрезидент США. І додав, що США не контролюють дії Росії. Якби це було так, то війна закінчилася б ще сім місяців тому.

Галина Гірак