34 річниця відновлення Української державності. Четвертий День Незалежності на війні. 12 року російсько-української війни. Кров. Піт. Екзистенційна війна. Така ціна Незалежності. Дорожча всього золота у світі і навіть життя. Дуже багато за неї заплачено і ще платимо. Тому не хочеться нині банальностей.

Лиш декілька думок про Незалежність. Їй насправді не 34. 24 серпня 1991 року відбулося відновлення, а не просто проголошення незалежності. Нашій державності набагато більше. Вона з тисячолітнім корінням, славою та героїчним минулим і без сумніву великим майбутнім. Тому памʼятаймо про тяглість боротьби. Її Причинно-наслідкові звʼязки. Історичні цілі. Попередників, що впали, але не здалися.

Друге і головне. Незалежність – це не лише від когось чи чогось (у даному випадку ворожого колоніалізму), а передусім Для чого. Це усвідомлення бажання жити разом в одному домі (прагнення державності) і за «своєю правдою» (прагнення субʼєктності), крізь століття колективне відчуття історичної єдності (соборність та ідентичність). Це не лише негативне означення через частку «не» (відмова коритися іншим) це передусім Свобода і спільна Місія і Візія.

На війні спостерігаємо дивні речі, як провидіння через екзистенційний виклик і межове випробування лікує важко хвору наслідками столітнього колоніалізму націю. Покозачує Українців. Народжується Велика Україна. Пасіонарна, місійна, активна.

І третє. Неприємне, але очевидне. Неодноразово писав що це війна нації проти імперії. Нація – це кровно-духовна спільнота. І зараз йде національний плебісцит крові. Кожен перевизначається чи належить до української нації, є її частиною, чи він сам по собі «скрайньохатній» (у нікчемному розумінні, тобто не той хто перший ворога стрічає, а той хто перший тікає).

Йде болючий розлам, який лише посилюватиметься. Між «козаками» і «жителями країни», що не доросли навіть до громадянства. Йде жорсткий природний відбір. І в Україні майбутнього свинопаси не матимуть право керувати козаками.

Тому Будьте Козаками, цінуйте Незалежність, бийтеся за Свободу!