Українська хата минулого - це не просто місце проживання, а цілий світ із власними законами, віруваннями й символами. Звичайні, на перший погляд, речі в сільській оселі мали глибоке сакральне значення - могли охороняти родину, притягувати добро або ж слугувати межами між світами.

Які речі в українській хаті були магічним і чому до них ставились з повагою і їх не можна було чіпати без потреби, розповідає РБК-Україна.

Поріг - межа між світами

Поріг вважали найвразливішим місцем у хаті, тому йому приділяли особливу увагу. Через нього не передавали речей, не вітались, не прощались.

Під поріг клали захисні предмети - монети, часник, трави, щоб охороняти дім від зла. Наступати на поріг вважалося поганою прикметою.

Віник - засіб очищення і захисту

Віник міг вимести не тільки сміття, а й злі сили. Його ставили в куток ручкою вниз, щоб не дати нечистій силі "залізти" до хати. Бити когось віником - заборонено, бо це, за повір’ям, шкодить долі.

Мисник - вівтар достатку

Мисник, або полиця для посуду, був символом добробуту. Його прикрашали рушниками й зелом, а порожнеча на полицях сприймалась як ознака бідності. Посуд на миснику мав стояти в строгому порядку.

Піч - жіночий центр і оберіг роду

Піч була не лише для приготування їжі. Її вважали священним місцем, вважалось, що за нею "жили" душі предків. Не можна було плювати в піч, сидіти на ній ногами до стіни, а тим паче - сваритись біля неї.

Українська піч. Полтавщина. (фото: Вікіпедія)

Лавка - місце сили й статусу

Лавка в кутку під іконами (божниця) була почесним місцем. Тут сиділи старші або шановані гості. Порушення цього порядку вважалось образою для роду. Також на лавці не можна було лежати ногами до образів.

Рушник - оберіг і код предків

Рушники висіли над вікнами, дверима, іконами - не для краси, а як захист. Вони мали свій "мовний" код: кожен орнамент щось означав - долю, продовження роду, здоров’я. Вишивання рушника було ритуалом.

Рушник на покуті (фото: Вікіпедія)

Світильник - вогонь і життя

Навіть звичайна свічка або глиняна лампадка мали значення. Їх запалювали не лише для освітлення, а як духовний оберіг. Вогонь не можна було гасити видихом чи водою - лише затискати пальцями або накривати.

Веретено - інструмент долі

Веретено асоціювалось із ниткою життя. Вважалось, що жінка, яка пряде, творить своє майбутнє. Його не можна було передавати абикому. Часто також воно служило амулетом як фалічний символ родючості. Зламане веретено - прикмета до втрати чи сварки.

В. А. Тропінін, "Дівчина з веретеном" (фото: Вікіпедія)

Вас також може зацікавити:

• Про що міг розповісти кожен стібок на рушнику та де його використовували
• Чому в Україні дітей не бажано показувати до хрещення
• Для чого у давнину українці клали кропиву в дитячі ліжка

Для написання цього матеріалу були використані такі джерела: Енциклопедія етнокультури України, Етнографічний музей у Львові, Музей народної архітектури та побуту України (Пирогів), Вікіпедія.