Народна депутатка Юлія Сірко пояснила, чому закон про заборону Московської церкви блокується на місцевому рівні. За її словами, головні причини полягають у відсутності політичної волі, низьких зарплатах держслужбовців та складності бюрократичних процедур. Про це Юлія Сірко розповіла в інтерв’ю «Главкому».

Коментуючи результати опитування «Главкома», яке показало повільні темпи перереєстрації громад УПЦ МП, Юлія Сірко вказала на кілька ключових факторів. На її думку, людина, що працює на зарплату 8 тис. грн, «не буде воювати з місцевими «царками», які відвідують російську церкву.

Крім того, за словами депутатки, політики не хочуть чіпати цю тему, оскільки їм потрібні виборці, багато з яких є парафіянами УПЦ МП. Тому, щоб закон працював ефективно, необхідна чітка політична воля та бюрократична процедура «зверху».

Юлія Сірко наголосила, що процес зміни статуту має бути максимально спрощеним і «зрозумілим, як державна послуга, що надається через ЦНАП». Вона попередила, що без цього належна перереєстрація громад може затягнутися ще на 30 років.

Як відомо, рік тому в Україні було ухвалено закон про заборону діяльності Української православної церкви Московського патріархату. Народна депутатка від «Голосу» Юлія Сірко, яка свого часу ініціювала збір підписів для його винесення до зали парламенту, вважає, що процес очищення від УПЦ МП займе роки. 

20 серпня 2024 року Верховна Рада ухвалила радикальне рішення щодо Московської церкви в Україні: депутати ухвалили закон щодо заборони діяльності в Україні релігійних організацій, що мають керівний центр у державі, яка здійснює збройну агресію проти України. Народна депутатка Юлія Сірко в інтерв'ю «Главкому» заявила, що його виконання свідомо гальмується. За її словами, причиною є «російська агентура», що зачаїлася в державних структурах. 

Закон цей проходив з боями, через величезний спротив численних лобістів УПЦ МП у самому парламенті й загалом у владних коридорах. Але і з його прийняттям крапка в цій дражливій проблемі не була поставлена. Через велику чутливість питання в законі прописали перехідний період. Релігійним громадам надавалося дев’ять місяців, аби вони добровільно змінили статути та розірвали єдність з Московським патріархатом. Також протягом трьох місяців з дня ухвалення закону уряд мав ухвалити необхідні підзаконні акти з його виконання. Вони надавали можливість Державній службі з етнополітики та свободи совісті застосовувати до громад, що не розірвали зв’язки з Москвою, примусові заходи.

8 липня 2025 року ДЕСС винесла вердикт щодо афілійованості УПЦ (МП) з РПЦ та отримала можливість надсилати приписи щодо усунення порушень та внесення відповідних змін до статуту впродовж 30 днів. За невиконання цих вимог – загроза позову до суду щодо ліквідації такої релігійної організації.

17 липня ДЕСС винесла припис Київській митрополії УПЦ МП та зобов’язала її до 18 серпня розірвати духовні узи з Москвою.