В історії міжнародних відносин ключові домовленості часто народжувалися не на полі бою, а за зачиненими дверима переговорних.

Заява нашого президента Дональда Трампа про заплановану зустріч із путіним на Алясці є сильним сигналом про можливе зрушення у світовій дипломатичній динаміці. Перспектива компромісу щодо України, де обговорюються, наскільки відомо, територіальні поступки та повернення деяких районів, неминуче викличе суперечку. Але, як багато хто говорить, для Києва критично важливо, щоб будь-які домовленості не стали розмінною монетою в політичній грі, а закріпили реальні гарантії суверенітету, безпеки та економічного відновлення України.

Україна вже сплатила найвищу ціну за своє право на незалежність. Саме тому її інтереси мають бути у центрі будь-яких переговорів, а не десь на периферії. У таких процесах виграє той, хто здатний думати стратегічно, бачити не лише сьогоднішній розклад, а й те, яким буде баланс сил через десять, п'ятнадцять, двадцять років. Якщо путіну, Зеленському і Трампу таки вдасться вийти за межі емоцій та деяких історичних образ, то шанс на світ реально існує. Але цей світ має бути таким світом, за якого Україна не втрачає, а лише зміцнює свою державність.

Я впевнений, що майбутня зустріч в Алясці між Трампом та путіним стане важливим чинником. Оскільки, на мій погляд, ця зустріч зможе реально сприяти «заморожуванню» конфлікту в Україні, а також перезапуску відносин між США та Росією.

Думаю, що це буде не одиничний такий захід, а буде ціла серія зустрічей. Можливо, одна з подальших пройде у Росії. Можливо, це буде десь ще. Мої джерела в адміністрації президента США згадували у розмові зі мною Санкт-Петербург чи Крим. Не знаю чому саме ці локації вони називали, але саме така інформація до мене дійшла.

Багато під час зустрічей залежатиме від характеру нашого президента. Сумніваюсь, що зустріч в Алясці пройде в негативному ключі (хіба що станеться якась сварка, якої не можна буде уникнути). Але, найімовірніше, ця зустріч виявиться позитивною. Можливо, навіть буде перебільшено певні здобутки у напрямку світу, але, у будь-якому випадку, їх підкреслять. Це лише продемонструє, що важливі питання вирішуються не бюрократичними процедурами, а особистою харизмою лідерів (хоч би якими вони були – хорошими чи поганими). Це не протистояння «добра» і «зла» у чистому вигляді, а нагадування про те, що індивідуальності продовжують відігравати ключову роль у русі вперед і у вирішенні різноманітних найважливіших питань. Я вже якось про це писав. І, очевидно, виявився абсолютно правий.