Московська федерація - це ізбушка на курячих ніжках. При тому курячі ніжки для її побудови постачав Джордж Ейч Ві Буш. Не захотіли на умовному Заході підтримати деколонізацію окупованих московитами земель в 1991 році. Хоча така версія, матрьошка сепаратизм, існувала, і цілий ряд автономій проголосив незалежність від Москви. Ще деякі стояли на високому старті.Натомість — розгодували собі стратегічного опонента. Тепер московити позиціюють себе як лідери глобального не-Заходу. А після демонтажу СРСР їм було не до того. Просто дуже хотілось їсти, бажано чужим коштом.Читайте також: Вимоги Москви схожі на запасний аеродромЯ не применшую військову потугу наших стратегічних опонентів. Але вони давно готувались спочатку до інвазії 2014 року, потім до інвазії 2022-го. Наша чудова влада теж часто до того докладалась. Не лише скорочуючи військо. Але також допомагаючи московитам заробляти (на Украінє), саме "на", а не "в". І не звертаючи належної уваги на інформаційну війну, яку проти нас із деякими короткими паузами вели від 1991 року. Перші раунди Україна програла, і програш нам було зараховано за неявку на змагання.У стрічці відбувається турнір — хто ж раніше передбачив військову інвазію 2014 року. Хто про це думав від 2008, а хто від 2000 чи 1991 року. Панове, кожна подія, до того як вона фактично настала, має ймовірність менше одиниці. Ймовірність інвазії 1% це одне, 10% це інше, а 90% - зовсім інше. Хотіння кремлівських яструбів повернути собі колишній вплив у світі це також щось одне, а їхні можливості, навіть якщо всі ресурси підпорядкувати війні, — дещо інше. Один із варіантів відповіді — та хто ж їм дасть?  Умовна вирва ескалації конфлікту, в яку нас затягнуло, це саме 2008 рік. Після того як пряма військова агресія проти Грузії лишилась безкарною. Всі київські топполітики, за винятком чинного тоді президента Ющенка, просто відморозились і удали, що їх це не стосується. Московити випили за перемогу над грузинами і за пацифізм, який стосується всіх, крім них самих. Та вирішили продовжувати...*Публікується зі збереженням стилю автораДжерелоПро автора. Віктор Пушкар, соціальний психологРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.