Вірменія та Азербайджан можуть наблизитися до підписання історичної мирної угоди – або хоча б оголосити про її досягнення – коли президент США Дональд Трамп прийме їхніх лідерів у Білому домі цього тижня.

Президент США Дональд Трамп заявив, що 8 серпня в Білому домі він прийматиме лідерів Азербайджану і Вірменії на «офіційній церемонії підписання мирної угоди», яка може покласти край десятиліттям конфлікту між країнами.

«Багато лідерів намагалися покласти край війні, але безуспішно, аж дотепер, завдяки «ТРАМПУ», – написав Трамп у Truth Social 7 серпня.

Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян і президент Азербайджану Ільгам Алієв також підпишуть угоди зі Сполученими Штатами, щоб «спільно використовувати економічні можливості, щоб ми могли повністю розкрити потенціал регіону Південного Кавказу», – додав він.

Ще напередодні це було неясно.

«Про підписання жодного документа наразі не йдеться; підсумки перемовин визначать, який документ, якщо взагалі, буде ухвалено», – зазначила Гасмік Акопян, депутатка правлячої партії «Громадянський договір» та членкиня комітету з міжнародних справ парламенту Вірменії.

Налагодження відносин після війни

Вірменія та Азербайджан двічі воювали через Нагірний Карабах після здобуття незалежності від СРСР у 1991 році.

Після останнього великого збройного конфлікту у 2020 році та подальшого масового виїзду вірменського населення з цього спірного регіону влада Єревана офіційно визнала Карабах суверенною територією Азербайджану. Відтоді обидві країни зробили значні кроки до нормалізації відносин.

Хоча в березні було оголошено про завершення погодження тексту мирної угоди, її досі не підписали.

Азербайджан наполягає, що підписання стане можливим лише після того, як Вірменія вилучить з Конституції згадку про Декларацію незалежності 1990 року, яка посилається на Акт про об'єднання Радянської Вірменії та Нагірного Карабаху 1989 року. Баку також вимагає офіційного припинення діяльності Мінської групи ОБСЄ – єдиної міжнародної платформи, яка десятиліттями займалась врегулюванням конфлікту.

Вірменія фактично погодилась на обидві умови, але наполягає, що ухвалення нової Конституції – внутрішнє питання, яке має вирішуватись у наступні роки. Щодо Мінської групи, Єреван пропонує спільно подати заявку про її розпуск одночасно з підписанням угоди.

Проте це не єдині перешкоди на шляху до остаточної угоди.

Питання кордонів

У значному дипломатичному прориві навесні–влітку 2024 року Вірменія та Азербайджан провели першу в історії демаркацію та делімітацію 13-кілометрової ділянки свого північного кордону. Вірменські війська залишили чотири безлюдні села, які до війни 1990-х років належали радянському Азербайджану.

Сторони погодилися продовжити демаркацію, але з того часу прогресу на інших ділянках кордону немає. Вірменія стверджує, що Азербайджан досі утримує понад 200 кв. км її території.

Опозиція у Вірменії засудила ці дії як «капітуляцію» та закликала Пашиняна піти у відставку. Проте масові протести у травні–червні 2024 року поступово згасли. Пашинян заявив, що курс на довготривалий мир підтримує більшість громадян.

Зангезурський коридор

Одне з найгостріших питань – так званий Зангезурський коридор.

Згідно з умовами припинення вогню у 2020 році, Вірменія повинна гарантувати безпечне транспортне сполучення між материковим Азербайджаном та його ексклавом Нахічевань. Йдеться про безперешкодний рух громадян, транспорту й вантажів.

Однак Вірменія, яка вже майже 40 років перебуває в економічній блокаді з боку Азербайджану та Туреччини, наполягає: будь-який транзит має повністю відповідати її суверенітету та територіальній цілісності. Вона категорично відкидає ідею «екстериторіального коридору», вважаючи це закамуфльованою територіальною претензією.

У 2024 році сторони домовилися розглядати це питання окремо від мирної угоди.

За домовленістю 2020 року, контроль над транспортними шляхами мала здійснювати Прикордонна служба ФСБ Росії. Але після того, як російські миротворці не змогли захистити вірменське населення в Карабасі під час азербайджанського наступу у вересні 2023 року, а потім були виведені – Вірменія дедалі більше орієнтується на Захід, дистанціюючись від Москви.

Роль США

Питання про можливу участь США в адмініструванні дороги активізувалося після саміту Пашиняна й Алієва в Абу-Дабі 10 липня, де обговорювали питання інфраструктури.

Посол США в Туреччині Томас Баррак заявив, що Вашингтон запропонував 100-річну оренду транзитного маршруту як компроміс.

«Вони сперечаються через 32 км дороги, але це не жарти, – сказав Баррак 11 липня. – Це триває вже десятиліттями».

Речниця Пашиняна Назелі Багдасарян відкинула ідею оренди, однак 16 липня прем’єр підтвердив, що США запропонували передати адміністрацію транзиту через Сюнік американській компанії.

Багдасарян заявила, що Єреван готовий передати управління маршрутом третій стороні, наприклад, американській компанії або спільному підприємству, але Вірменія повинна зберегти повний суверенітет над Сюніком.

«Ми говоримо не лише про дороги, але й про трубопроводи, лінії електропередач, телекомунікаційні кабелі – тобто про інфраструктуру, яку потрібно створювати та управляти нею», – сказав Пашинян.

Алієв тим часом заявив: «Азербайджанські вантажі та громадяни не повинні бачити обличчя вірменських прикордонників чи будь-кого іншого, – сказав він у липні, поновлюючи тиск на Єреван. – Не повинно бути жодного фізичного контакту, і мають бути гарантовані заходи безпеки, щоб забезпечити вільний проїзд наших громадян і вантажів».

Вірменський уряд відкинув ці заяви. Тим часом опозиційні партії у Вірменії закликають до ширшого діалогу – не лише щодо відкриття цього конкретного транзитного маршруту, а всіх маршрутів у регіоні – з метою припинення триваючої блокади Вірменії.

Реакція регіональних гравців

Стійкий мир і відкриття транзитного маршруту через Вірменію мають потенціал зв’язати нафто- і газовидобувний Кавказ та Центральну Азію з Європою, оминаючи Росію та Іран.

І Росія, і Іран висловили занепокоєння можливою присутністю США в стратегічному для Вірменії регіоні Сюнік, що межує з Іраном.

Москва звинуватила Вашингтон у спробі захопити процес примирення між Баку і Єреваном та відсунути на другий план регіональні держави.

«Західні країни прагнуть перевести процес примирення між Баку і Єреваном на свої рейки, – заявила 24 липня на брифінгу Марія Захарова, речниця МЗС Росії. – Ми також знаємо, куди зазвичай ведуть ці рейки... Це може призвести до порушення балансу системи безпеки в регіоні».

Іран також висловив рішучий протест проти будь-яких угод, які, на його думку, можуть поставити під загрозу його північний кордон із Вірменією.

Високопоставлений радник Верховного лідера Ірану аятоли Алі Хаменеї попередив країни «в регіоні або поза ним» припинити пошуки земельного коридору для Азербайджану, який проходив би через вірменський регіон, що межує з Ісламською республікою.

«Деякі уряди, байдужі до власних інтересів і інтересів регіону, підняли питання Зангезурського коридору і стукають у всі двері, щоб просунути свої нелегітимні цілі на Південному Кавказі», – написав Алі Акбар Велаяті у дописі в X 4 серпня, після того, як з’явилися повідомлення про те, що Трамп прийматиме в Білому домі лідерів Вірменії та Азербайджану.

Трамп і «Нобелівська премія миру»

Спостерігачі припускають, що зустріч у Білому домі 8 серпня може стати яскравою нагодою для президента Трампа посилити свою кандидатуру на Нобелівську премію миру.

У Білому домі стверджують, що Трамп успішно завершив кілька глобальних конфліктів, зокрема суперечки між Таїландом і Камбоджею, Ізраїлем і Іраном, Руандою і Демократичною Республікою Конго, Індією і Пакистаном, Сербією і Косовом, Єгиптом і Ефіопією.

Проте, як показує досвід інших тривалих конфліктів, як-от між Косовом і Сербією, сам підпис угоди не гарантує тривалого миру і стабільності. Залишаються глибокі проблеми, зокрема невирішені суперечки щодо повернення переміщених вірмен із Нагірного Карабаху та долі вірменських військовополонених, які досі утримуються в Баку. Ба більше, десятиліття ворожнечі між двома народами – що тягнеться понад 40 років – продовжують заважати справжньому примиренню.

Очікується, що потенційне оголошення про угоду між Вірменією та Азербайджаном у Вашингтоні також матиме збіг із закінченням 8 серпня «ультиматуму» Трампа президенту Росії Володимиру Путіну щодо завершення війни в Україні. Спостерігачі вважають, що прорив у Кавказькому регіоні міг би компенсувати дипломатичну невдачу, якщо Москва відхилить вимоги Вашингтона.

«Радіо Свобода»